Функціонування роздумів персонажів у романі Жорж Санд «Лелія»

Abstract

Розвідку присвячено вивченню філософського дискурсу у французькій прозі доби романтизму на прикладі роману Жорж Санд «Лелія». Увагу зосереджено на функціонуванні роздумів персонажів, що у поєднанні з філософською специфікою хронотопу та відтворенням образу героїні інтелектуального типу Лелії постають як ознака філософічності твору. Стверджується, що міркування персонажів у художній цілісності жоржсандівського роману зосереджені на питаннях релігійного, а також естетичного змісту: осмисленні пошуку віри, істини, розмежуванні добра і зла, з’ясуванні суті земного щастя, прагненні до ідеалу та розумінні любові. Ідеться про роздуми головної героїні однойменного твору, а також поета Стеніо, колишнього галерника Тренмора, священика Магнуса та сестри Лелії Пульхерії. Головна героїня перебуває у постійних розмірковуваннях, цінуючи роботу думки та її активність. Лелія прагне віднайти Бога, вона бачить Його у кожному творінні. Сили для життя героїня черпає також в людях, що її оточують, хоча й схильна до усамітнення. Як і Стеніо, Лелія має намір зрозуміти таємниці людського буття. Героїня констатує брак духовності у сучасному їй суспільстві. Водночас вона апелює до молоді, на яку покладає певні надії. Прихильником такої позиції постає Тренмор, котрого не покидають думки про моральний стан та ідейні переконання молодого покоління. Окрема ніша відведена почуттю любові, котре трактується як високе і піднесене. Її сутність Лелія вбачає у тяжінні до Бога. Героїня звертає увагу також на любов до ближнього та кохання. Саме любов, на думку Лелії, об’єднує людей. Роздуми у романі Жорж Санд «Лелія» позначені типово романтичною спрямованістю. Міркування персонажів характеризуються глибиною осмислення, універсальністю проблематики та масштабністю осягнення.

The article is devoted to the study of philosophical discourse in French prose of the Romantic era on the example of George Sand’s novel “Lélia”. The attention is focused on the functioning of the characters’ reflections, which, in combination with the philosophical specifics of the chronotope and the reproduction of the image of the main female character’s intellectual type Lélia, appear as a trait of the philosophical aspect of the novel. It is asserted that the characters’ reasoning in the artistic integrity of George Sand’s novel focuses mainly on the issues of religious, as well as aesthetic content: understanding the search for faith and truth, distinguishing between good and evil, clarifying the essence of earthly happiness, striving for the ideal and understanding of love. It is, first of all, about the main character’s thoughts of the novel of the same name, as well as poet Stenio’s, the former galley rower of Trenmore, priest Magnus and Lélia’s sister Pulcheria. The main character is in constant reflections, appreciating the work of thought and its activity. Lélia strives to find God, she sees Him in every creation. The female character also draws strength for life from the people around her, although she is prone to solitude. Like Stenio, Lélia intends to understand the mysteries of human existence. She states the lack of spirituality in modern society. At the same time, she appeals to young people, on whom she sets certain hopes. Trenmore is a supporter of this attitude and who does not abandon thoughts about the moral condition and ideological beliefs of young people. A separate niche is given to the feeling of love, which is interpreted as high and sublime. Lélia sees its essence in attraction to God. The reflections in George Sand’s novel “Lélіa” are marked by a typically romantic orientation. The reasoning of the characters is characterized by the depth of understanding, the universality of the issue and the scale of comprehension.