Літературний текст як (мульти)фрактальна структура

Abstract

У статті розглянуто проблему фрактальної сутності літературного твору в контексті синергетичної парадигми. Літературний текст розуміється як надскладний нелінійний об’єкт, фрактальна структура, до аналізу якої може бути застосована нова методологія літературознавчого аналізу, що ґрунтується на усвідомленні неадитивності і нелінійності текстового цілого та його динамічно-процесуальної природи. Головним поняттям синергетичної парадигми є поняття «фрактал». Фрактал є об’єктом, що складається із фрагментів, які в разі довільного масштабування і розташування у просторі виявляються подібними до самого об’єкта. Літературний фрактал характеризується за трьома аспектами: формальним, змістовим і семіотичним кодом. Формальний аспект літературного фракталу визначає його структуру – зовнішню і внутрішню. Під зовнішньою структурою розуміється його поверхнева структура, візуальне оформлення тексту. Внутрішня структура літературного фракталу представляє композицію тексту, головним принципом якої є ітерації (повтори) – повні або часткові. Якщо повна ітерація розрахована на безкінечну множинність повторень однакового фрагмента, то часткова передбачає певні трансформації, які досягаються мінімум трьома шляхами: 1) створенням віршів із варіаціями; 2) оголошенням про кінцеву послідовність куплетів; 3) нарощуванням елементів. Змістовий аспект літературного фракталу визначається фрактальним малюнком його семантичної структури, який передбачає повторення смислових варіацій. Прикладом семантичного фракталу слугують модерністські і постмодерністські літературні тексти, які демонструють багатошаровість смислів, потік свідомості, нелінійність контенту, ірраціональність тощо. Семіотичний код літературного фракталу визначається знаковою системою (вербальною та/або невербальною), за допомогою якої будується літературний текст.

The article considers the problem of fractal nature of a literary work in the context of synergetic paradigm. A literary text is thought as a supercomplex non-linear object, a fractal structure, that requires a new methodology of literary analysis, based on the awareness of non-additivity and non-linearity of the textual entity and its dynamic-procedural character. The basic notion of the synergetic paradigm is the fractal. The fractal is conceptualized as an object that consists of a set of fragments. When freely scaled and arranged in space, these fragments turn out to be similar to the object itself. Literary fractal is characterized by three aspects: formal aspect, semantic aspect and semiotic code. The formal aspect of a literary fractal determines its structure, both external and internal. External structure means its surface structure, visual design of the text. Internal structure is represented by text composition and implies iterations (repetitions), both complete and partial. While a complete iteration is designed for an endless number of repetitions of the same fragment, a partial one involves certain transformations, which are achieved in at least three ways: 1) poems with variations; 2) announcement of the final sequence of rhymes; 3) exceeding elements. The semantic aspect of a literary fractal is determined by the fractal pattern of its semantic structure, which incorporates the repetition of semantic variations. Such semantic fractals are found in modernist and postmodernist literary texts, which demonstrate multilayered meanings, flow of consciousness, non-linearity of content, irrationality, etc. The semiotic code of a literary fractal is determined by a sign system (verbal and/or nonverbal).