Конституційно-правові вектори впровадження оптимальної моделі прокуратури у системі механізму захисту прав людини

Abstract

Наукова стаття присвячена дослідженню конституційно-правових векторів впровадження оптимальної моделі прокуратури у системі механізму захисту прав людини. Визначено, прокурори зобов’язані виконувати свої обов’язки без страху, будь-якої прихильності чи упередження; не піддаватися впливу окремих осіб чи груп осіб, тиску засобів масової інформації та повинні враховувати лише суспільні інтереси; діяти об’єктивно; врахувати всі обставини, що мають значення, незалежно від того, йдуть вони на користь чи на шкоду підозрюваному; завжди шукати істину, допомагати суду прийти до неї, встановити справедливість згідно із законом і велінням совісті. Українська держава, у свою чергу, повинна вживати належних заходів для забезпечення того, щоб правовий статус, компетенція та процесуальна роль прокурорів були встановлені законом таким чином, щоб не було законних сумнівів щодо незалежності та неупередженості суддів. Встановлено, вкрай важливою умовою для ефективного здійснення повноважень прокуратури у сфері захисту прав людини є те, щоб процедура добору осіб на посади прокурорів повинна бути максимально прозорою та об’єктивною, здійснюватись незалежно та неупереджено. Акцентовано, професійна компетентність прокурорів передбачає насамперед володіння необхідним рівнем знань, умінь та навичок, комунікативних характеристик, доброчесності, наявність високого рівня правової свідомості та професійної культури, поведінки та етики, що може бути досягнуто шляхом безперервного навчання та систематичного підвищення кваліфікації, у тому числі завдяки проходженню інтенсивних тренінгів. Наголошено, навчання прокурорів є швидше не їх правом, а обов’язком, та повинно бути безперервним. У цьому аспекті слід зазначити, що прокурор, окрім знання поточного законодавства у сфері прав та свобод людини і громадянина, їх захисту, особливостей реалізації, повинен також володіти необхідними морально-етичними характеристиками, які відповідатимуть займаній посаді, сфері функціонального призначення прокурора, загальнолюдським цінностям. У висновках визначено основні напрями впровадження оптимальної моделі прокуратури у контексті належного виконання функціонального призначення прокуратури у сфері захисту прав людини.

The scientific article is devoted to the study of the constitutional and legal vectors of the implementation of the optimal model of the prosecutor’s office in the system of the human rights protection mechanism.It is established that prosecutors are required to perform their duties without fear, favor or prejudice; not to be influenced by individuals or groups of individuals, pressure from mass media and must take into account only public interests; act objectively; take into account all relevant circumstances, regardless of whether they are favorable or unfavorable to the suspect; to always seek the truth, help the court arrive at it, establish justice in accordance with the law and dictates of conscience. The Ukrainian state, in turn, must take appropriate measures to ensure that the legal status, competence and procedural role of prosecutors are established by law in such a way that there are no legitimate doubts about the independence and impartiality of judges.It has been established that an extremely important condition for the effective exercise of the powers of the prosecutor’s office in the field of human rights protection is that the procedure for selecting persons for the positions of prosecutors should be as transparent and objective as possible, carried out independently and impartially.Emphasized, the professional competence of prosecutors presupposes, first of all, the possession of the necessary level of knowledge, abilities and skills, communicative characteristics, integrity, the presence of a high level of legal awareness and professional culture, behavior and ethics, which can be achieved through continuous training and systematic professional development, including through passing intensive trainings.It is emphasized that the training of prosecutors is rather not their right, but their duty, and it should be continuous. In this aspect, it should be noted that the prosecutor, in addition to knowledge of the current legislation in the field of human and citizen rights and freedoms, their protection, implementation features, must also possess the necessary moral and ethical characteristics that will correspond to the position held, the prosecutor’s functional area, and universal human values.In the conclusions, the main directions of implementation of the optimal model of the prosecutor’s office in the context of the proper implementation of the functional purpose of the prosecutor’s office in the field of human rights protection are defined.