Лексико-фразеологічні засоби вираження експресії в сучасній польській проповіді

Abstract

У статті проаналізовано лексико-фразеологічні засоби вираження експресії, що вживаються в текстах сучасних польських проповідей. Актуальність дослідження зумовлена тим, що експресивність є однією з найскладніших лінгвістичних категорій, оскільки вона пов’язана з виявом суб’єктивного початку в мові, що супроводжує пізнання об’єктивної дійсності та відображає зміст індивідуальної свідомості носіїв тієї чи іншої мови. Визначено, що важливу роль у лінгвостилістичній системі будь-якої мови відіграє передусім емоційна лексика, тобто ті прошарки словникового складу, які так чи інакше пов’язані з людськими почуттями. У сучасній польській проповіді емотивну лексику репрезентують: синоніми, антоніми, релігійні терміни, ідеологізми, агіоніми, антропоніми, топоніми та ін. Специфічна термінологічна релігійна лексика в тексті проповіді створює урочистість, емоційність, експресивність, піднесеність. Надзвичайною емоційністю й експресивністю відзначаються синоніми та антоніми Наголошено на тому, що експресивні якості проповідей вияскравлюються завдяки вживанню фразеологіз- мів, лексичні компоненти яких номінативно (до того ж часто образно) розкривають напружені психічні стани людини. Неабиякою експресивністю позначені ті фразеологізми, що передають життєві труднощі, безвихідь суб’єкта. Однією з головних, категоріально істотних ознак фразеологізмів є наявність особливого, експресивного, цілісного фразеологічного значення, яке володіє певними специфічними особливостями, які відрізняють його від лексичного і дозволяють виділитися в самостійне поняття, що розкриває сутність фразеологічної системи. На відміну від лексичного значення, фразеологічне, як правило, пов'язане з позначеними предметами не прямо, а опосередковано, тобто значення більшої частини фразеологізмів генетично похідне. Фразеологізми створюються не для називання нових явищ, а для конкретизації та емоційно-образної оцінки предметів, явищ, подій, які вже названі у мові.

The article analyzes the lexical and phraseological means of expression that are used in the texts of modern Polish sermons. The relevance of the study is due to the fact that expressiveness is one of the most complex linguistic categories, as it is associated with the manifestation of subjective origin in language, which accompanies the knowledge of objective reality and reflects the content of individual consciousness of native speakers. It is determined that an important role in the linguistic and stylistic system of any language is played primarily by emotional vocabulary, those layers of vocabulary that are somehow related to human feelings. In modern Polish preaching, emotional vocabulary is represented by: synonyms, antonyms, religious terms, ideologies, agionyms, anthroponyms, toponyms, and others. Specific terminological religious vocabulary in the text of the sermon creates solemnity, emotionality, expressiveness, sublimity. It is emphasized that synonyms and antonyms are marked by extreme emotionality and expressiveness. The expressive qualities of sermons are highlighted through the use of phraseology, the lexical components of which nominatively (and often figuratively) reveal the tense mental states of man. Extremely expressive are those phraseologies that convey the difficulties of life, the hopelessness of the subject. There is one of the main categorically significant features of phraseology it's the presence of a special, expressive, holistic phraseological meaning, which has certain specific features that distinguish it from the lexical. It stands out in an independent concept that reveals the essence of the phraseological system. Unlike lexical meaning, phraseological, as a rule, is connected with the marked objects not directly, but indirectly, the meaning of most phraseological units is genetically derived. Phraseologisms are created not to name new phenomena, but to concretize and emotionally and figuratively evaluate objects, phenomena, events that have already been named in the language.