Проза В. Дрозда 1970–1980-х років: до проблеми сприйняття літературознавцями

Abstract

У статті розглянуто науково-критичні студії, присвячені творчості В. Дрозда – українського письменника другої половини ХХ століття. З’ясовано, що в його мистецькій спадщині реалізуються дві художні тенденції: для першої властиве домінування соцреалістичнго канону, натомість у другій яскраво виражаються риси химерної прози, яка, на думку літературознавців, стала перехідною ланкою від модернізму до постмодернізму. Доведено, що попри певну ідеологічну заангажованість та типовість зображуваного матеріалу, твори першої групи («Добра вість», «Ритми життя», «Дорога до матері», «Земля під копитами», «Інна Сіверська, суддя» тощо), як і химерні, репрезентують авторський художній світ, де вектор уваги скерований на зображення людини як особистості, а не частини колективу (опозиція «я–ми»). Виділено два етапи вивчення доробку епіка 1970–1980-х років зі своїми особливостями, а саме радянський і пострадянський. Виявлено й структуровано провідні аспекти аналізу в окресленому періоді. Перший етап – з 1970-х до кінця 1980-х років – представлений публікаціями В. Агеєвої, В. Брюггена, П. Варгатюка, В. Дончика, М. Жулинського, М. Кодака, Л. Маляренко, О. Парасунько, С. Пінчука, Л. Санова, Н. Чорної та інших. Він свідчить про значний інтерес до творчості В. Дрозда, у якій переважають риси соцреалізму, що зумовлюється актуальністю текстів такого типу в радянській літературі. Критики досліджують образну систему, сюжетно-композиційну специфіку, стиль, особливості нарації, ідейно-тематичну спрямованість художніх зразків тощо. Другий етап вивчення прози митця триває з 1990-х років і до сьогодні. З’ясовано, що нову ґенерацію науковців більшою мірою цікавить химерна спадщина письменника, тому його інші твори залишаються малодослідженими в сучасному літературознавстві. До розгляду текстів автора, у яких домінують соцреалістичні риси, у цьому періоді звертаються С. Андрусів, Ю. Бадзьо, Л. Донченко, І. Кропивко, О. Січкар, Л. Тарнашинська та інші. Вони аналізують жанрово-стильове розмаїття, поетику характеротворення, наративні стратегії, психологічний інструментарій, філософське підґрунтя в його доробку тощо. Доведено, що вивчення мотивних домінант прози В. Дрозда 1970–1980-х років є перспективним та потребує подальшого ґрунтовного вивчення.

The article examines scientific and critical studies on the work of V. Drozd, Ukrainian writer of the second half of the twentieth century. It was found that two artistic tendencies are realized in his artistic heritage: the first is dominated by the socialist-realist canon, while the second clearly shows the features of bizarre prose, which, according to literary critics, has become a transitional link from modernism to postmodernism. It is proved that despite a certain ideological bias and typicality of the depicted material, works of the first direction («Good News», «Rhythms of Life», «The Road to Mother», «Land Under the Hooves», «Inna Siverska, the Judge», etc.) and chimerical, represent the author`s artistic world characterized by attention to the hero’s microcosm and his portrayal first of all as an individual, and only then as a part of the community (opposition «I – we»). There are two stages in the study of the epics of the 1970s and 1980s with their own characteristics, namely the Soviet and post-Soviet. The leading aspects of the analysis of his prose in the outlined period are revealed and structured. The first stage – from the 1970s to the end of the 1980s – is represented by the investigations such critics as V. Aheieva, V. Briuhhen, P. Vargatiuk, V. Donchyk, M. Zhulynsky, M. Kodak, L. Malyarenko, O. Parasunko, S. Pinchuk, L. Sanov, N. Chorna, and others. The first stage indicates a significant research interest in the work of V. Drozd, which is dominated by features of socialist realism, due to the relevance of texts of this type in Soviet literature. Scholars examine the image system, plot-compositional specifics, poetics features, narrative style, the ideological and thematic orientation of artistic samples, etc. The second stage of the author’s prose studying lasts from the 1990s to the present day. The new generation of literary critics proved to be more interested in the master`s chimerical work, so his works, which is dominated by features of socialist realism, remain little studied in the modern literary field. S. Andrusiv, Yu. Badzo, L. Donchenko, I. Kropyvko, O. Sichkar, L. Tarnashinska and others turn to the analysis of V. Drozd’s such texts in this period. They consider genre and style diversity, poetics of characterization, narrative strategies, psychological tools, philosophical background in art samples, and more. In the course of the analysis, it is proved that the motive dominants examination of prose by V. Drozd of 1970–1980s proves to be a perspective one and therefore requires further an in-depth study.