Традиції петраркізму у збірці Джона Донна «Пісні і сонети»

Abstract

У пропонованій статті розглянуто проблему рецепції петраркізму у ліриці маловідомого в Україні англійського письменника кінця XVI – початку XVII століття Джона Донна. Констатовано, що у науковому дискурсі англомовного світу немає єдиного погляду стосовно приналежності митця до європейського петрарківського дискурсу, проте у його збірці «Пісні і сонети» можна легко віднайти безліч прямих паралелей із поезіями «Canzoniere» Франческо Петрарки. Зокрема, Джон Донн використовує такі типово петрарківські художні елементи, як порівняння героїні своїх поезій із сонцем та змалювання її як душі й центру світобудови; мотиви хвороби жінки, її трагічної передчасної смерті та викликаних ними катастрофічних для всесвіту наслідків; мотиви кончини самого ліричного героя, котрий за життя коханої прагне через смерть позбутися любовних страждань, а після її відходу – поєднатися з жінкою у потойбіччі; метафори «кохання-смерті» та «розлуки-смерті»; воєнну метафорику, в термінах якої описуються драматичні перипетії взаємин закоханих, та образ Амура, від стріл якого неможливо сховатися; а також традиційні гіперболи та афектації, які дотепно переосмислює у гумористичному руслі. Продемонстровано, що на відміну від більшості послідовників Франческо Петрарки, засвоєння петрарківської манери Джоном Донном носило творчий характер. Англійський письменник не був простим епігоном великого італійця, а запропонував власну, оригінально-авторську інтерпретацію ключових змістових та формальних елементів петраркізму. Доведено, що навіть проте, що у багатьох творах Джона Донна маємо справу з ліричною ситуацією, кардинально протилежною до петрарківської, в якій герой та героїня перебувають у щасливих любовних стосунках, англійський автор, безперечно, перебував у силовому полі європейського петрарківського руху.

The proposed article considers the problem of the reception of Petrarchism in the lyrics of the little-known in Ukraine English writer of the late XVI – early XVII centuries John Donne. It has been stated that in the scientific discourse of the English- speaking world there is no consensus on the question of the artistʼs belonging to the European Petrarchan discourse, but in his book "Songs and Sonnets" one can easily find many direct parallels with the poems of Francesco Petrarchʼs "Canzoniere". In particular, John Donne uses such typical Petrarchan elements as comparing the heroine of his poems with the sun and depicting her as the soul and center of the universe; motives of the womanʼs illness, her tragic death and the catastrophic consequences for the universe caused by these events; motives of the death of the lyrical hero, who during the life of his beloved seeks to get rid of love suffering through his own death, and after her death – to reunite with a woman in the afterlife; metaphors of "love-death" and "parting-death"; military metaphors, in terms of which the dramatic vicissitudes of the loversʼ relationship are described, and the image of Cupid, from whose arrows it is impossible to hide; as well as traditional hyperbole and affectations, which he cleverly reinterprets in a humorous way. It has been shown that, unlike most of Francesco Petrarchʼs followers, John Donneʼs assimilation of the Petrarch manner was creative. The English writer wasnʼt a simple epigone of the great Italian, but offered his own, original and authorial interpretation of the key Petrarchan semantic and formal elements. It has been proved that even though in many of John Donneʼs works we are dealing with a lyrical situation, radically opposite to the Petrarchan one, in which the hero and heroine are in a happy love affair, the English author remained in the field of European Petrarchan movement.