«Ні вітру в гаї, ні хмаринки в небі / лиш золота гроза в душі моїй»….(концепт душа – важливий фрагмент мовної поетичної картини світу)

Abstract

У статті розглянуто словникову, текстову та психолінвістичну характеристику концепту душа. Доведено, що вибір методів дослідження визначається специфікою вивчення об'єкта, а саме різними видами лінгвістичного аналізу – компонентним, контекстним, лінгвоестетичним, лінгвостилістичним. Розкрито стрижневе поняття "концепт", його зміст, установлено взаємозв'язок з іншими поняттями та структурно-семантичними категоріями. Визначено основні складові концепту душа у поетичних текстах другої полови ХХст. та здійснено їх концептуальний аналіз, з'ясовано семантико-функціональне навантаження та усталення їх в статусі мовно-естетичних знаків культури. На конкретних прикладах продемонстровано, що лінгвопоетичний розвиток слова-образу душа пов'язаний із його загальним значенням 'внутрішній психічний стан людини’, з її настроями, переживаннями та почуттями. Мовобраз душі експресивно збагачують його епітепні характеристики, генітивні та предикативні метафори, метафори персоніфікації, порівняння. Фразеологічні одиниці, виявлені в поетичнихтекстах з компонентом душ, корелюють з духовним особистісним кодом людини і є елементом етносвітогляду народу. На рівні поетичного словника семантичне значення мовообразу душа розгортається в площину духовних витоків та безсмертя народу, супротиву життєвим випродбуванням. Кожен із образів має широке коло семантичних варіантів на різних рівнях, до яких входять як загальноприйняті трактування, так і суто авторські інтерпретації. Багатство й оригінальність семантичних трансформацій аналізованих образів засвідчує самобутність поетичного мовлення митців, вказує на їх місце в індивідуальній мовній картині світу в цілому. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в розгляді лінвостилістиної інтерпретації пови поезії початку ХХІ століття.

The article considers the vocabulary, text and psycholinguistic characteristics of the concept soul. It has been proved that the choice of research methods is determined by the specifics of the study of the object, namely the different types of linguistic analysis – component, contextual, linguistic-aesthetic, linguistic-stylistic. The core concept of "concept", its content, the relationship with other concepts and structural-semantic categories have been revealed. The main components of the concept soul in the poetic texts of the second half of the twentieth century have been identified and their conceptual analysis has been carried out, the semantic-functional load and their establishment in the status of linguistic and aesthetic signs of culture have been clarified. Specific examples have shown that the linguistic and poetic development of the word-image of the soul is associated with its general meaning of the "inner mental state of a person", with one’s moods, experiences and feelings. The language of the soul is expressively enriched by its epithelial characteristics, genitive and predicative metaphors, metaphors of personification, comparison. Phraseological units found in poetic texts with a soul component correlate with the spiritual personal code of a person and are an element of the ethnic worldview of the people. At the level of the poetic vocabulary, the semantic meaning of the linguistic image of the soul unfolds in the plane of the spiritual origins and immortality of the people, resistance to the trials of life. Each of the images has a wide range of semantic variants at different levels, which include both conventional interpretations and purely authorial interpretations. The richness and originality of the semantic transformations of the analyzed images testifies to the originality of the poetic speech of artists, points to their place in the individual linguistic picture of the world as a whole. We see the prospect of further research in the consideration of the linguistic-stylistic interpretation of the poetry of the beginning of the XXI century.