Структура французьких апелятивів, що походять від власних назв

Abstract

У статті розглянуто специфіку лінгвістичного феномену переходу власних назв у загальні, виявлено структуру апелятивів сучасної французької мови, що походять від власних назв. З’ясовано, що основним призначенням власної назви є функція називання, індивідуалізації. З огляду на це специфічними ономастичними функціями власних назв є такі: 1) функція ідентифікації об’єкта, яка включає в себе його розрізнення, знаходження координат, виділення, протиставлення, опис; 2) функція соціальної легалізації особистості, властива антропонімам; 3) указівна функція, яку виконують топоніми. Основне призначення загальної назви, навпаки, – називати невизначені об’єкти, співвідносячи їх з відомим класом речей чи понять. Водночас власні назви широко використовуються французькою мовою для створення на їх основі специфічного типу лексичних одиниць, які займають у французькій лексичній системі особливе місце, обумовлене їх комунікативною та інформативною значущістю. Йдеться про загальні назви, які утворилися від власних шляхом заміни головної конотації на одну з додаткових, у результаті чого вони стають джерелом нових номінативних утворень. Установлено, що перехід французьких власних назв у загальні може бути повним (утворюється нова лексична одиниця) і ситуативним (у ролі порівняння). Нові слова можуть утворюватися шляхом семантичної деривації (метафоричне й метонімічне перенесення, зміна обсягу семантики слова). Серед лексичних одиниць сучасної французької мови, які утворилися шляхом переходу власних назв у загальні, можна виділити такі структурні типи, як універби (однослівні) й комплексні утворення (стійкі номінативні словосполучення і фразеологічні одиниці, до складу яких входять власні назви). Виявлено, що в групі французьких загальних назв, які ґрунтуються на власних назвах, переважають субстантивні лексичні одиниці: іменники-назви осіб, абстрактні іменники, які позначають ідейні напрями, різні філософські вчення, політичні рухи, назви конкретних предметів (мінералів, хімічних елементів, рослин, природних процесів). До комплексних утворень належать терміни, що містять апелятиви, утворені від прізвищ науковців, географічні назви, фразеологізми, до яких входять власні назви казково-міфічного походження, назви історичних особистостей, топоніми, власні назви народного походження.

The article considers the specifics of the linguistic phenomenon of the transition of proper names into common ones, reveals the structure of appellation of modern French, derived from proper names. It was found that the main purpose of the proper name is the function of naming, individualization. In view of this, the specific onomastic functions of proper names are as follows: 1) the function of object identification, which includes its distinction, finding coordinates, selection, contrast, description; 2) the function of social legalization of the individual, inherent in anthroponyms; 3) the indicative function performed by place names. The main purpose of a common name, on the other hand, is to name indefinite objects by associating them with a known class of things or concepts. At the same time, proper names are widely used in French to create on their basis a specific type of lexical units, which occupy a special place in the French lexical system, due to their communicative and informative significance. These are common names that are formed from their own by replacing the main connotation with one of the additional ones, as a result of which they become a source of new nominative formations. It is established that the transition of French proper names into common ones can be complete (a new lexical unit is formed) and situational (as a comparison). New words can be formed by semantic derivation (metaphorical and metonymic transfer, change of volume of word semantics). Among the lexical units of modern French, which were formed by the transition of proper names into common, we can distinguish such structural types as universes (single-word) and complex formations (stable nominative phrases and phraseological units, which include proper names). It was found that the group of French common names based on proper names is dominated by substantive lexical units: nouns-names of persons, abstract nouns that denote ideological directions, various philosophical teachings, political movements, names of specific objects (minerals, chemicals, plants , natural processes). Complex formations include terms that contain appellations formed from the names of scientists, geographical names, phraseology, which includes proper names of fairy-tale-mythical origin, names of historical figures, place names, proper names of folk origin.