Становлення та розвиток інституту притулку в практиці стародавніх держав рабовласницького періоду

Abstract

Стаття присвячена аналізу інституту притулку в практиці та міждержавних відносинах стародавніх держав рабовласницького періоду. Автор звертає увагу на причини зародження права притулку та характеризує право притулку на прикладі Стародавнього Єгипту, Ізраїльського царства, Стародавньої Греції, Риму, Індії. Робиться висновок, що практика надання притулку у вказаних державах була не однакова, що пояснюється відмінністю в колі осіб, яким такий притулок надавався. Зокрема, звертається увага на надання притулку рабам та відмінність у його застосуванні щодо вільної людини. Здійснюється характеристика двох форм притулку в стародавніх державах: релігійному та територіальному. Під час аналізу релігійної форми притулку автор звертає увагу на різноманітні місця, де такий притулок міг надаватися, наводяться приклади його застосування. Пояснюються причини неможливості виникнення цього виду притулку в Стародавній Індії. Проводиться описання територіального притулку та наводяться приклади міжнародних договорів, укладених стародавніми державами, які підтверджують його існування. Робиться висновок про те, що релігійний притулок, який наразі не відомий сучасному міжнародному праві, виступав у стародавні часи панівною формою права притулку. Пояснюється це особливою роллю релігії в житті стародавніх держав. На підставі цього автор здійснює умовивід, відповідно до якого інститут права притулку більше регламентувався нормами канонічного права ніж державного, позитивного права. Держава тільки визначала коло осіб, які релігійним притулком не могли скористатися та інші не менш важливі питання порядку надання притулку. У зв’язку з цим інститут права притулку більше повставав як інститут внутрідержавного, а не міжнародного права. Проте, в стародавні часи багато елементів інституту притулку, що складуть його зміст у більш пізній період, були вже наявними. Це свідчить про важливість у житті стародавнього суспільства норм інституту права притулку. Звертається увага на причини, які спонукають людей покидати обжиті ними місця та шукати захисту від переслідувань у місцях притулку. Відзначається їх схожість із сучасним періодом, що свідчить про актуальність теми дослідження.