Структурно-семантичний зміст звернення у православній молитві церковнослов’янською мовою

Abstract

Стаття присвячена темі православної молитви. Особливо актуальним є звернення до глибокого сенсу молитви тепер, коли весь православний народ України молиться за мир. У цій статті насамперед звертається увага на визначення молитви як жанру релігійного функціонального стилю та особливості її композиції. Молитва розглядається як діалог між представниками профанного та сакрального світів. Це пов'язано з онтологічним принципом релігійного функціонального стилю – принципом дихотомії. Жанр молитви ґрунтується на конструктивному принципі прототекстуальності. Кожен аналізований елемент спирається на прототекст, яким у Православ'ї є книги Старого та Нового Заповіту, що становлять Біблію. Твердження, що прототекстом для православної молитви є виключно Євангеліє, автор вважає неповним. Загальновідома пророча функція книг Старого Заповіту щодо ідеї Боговтілення. Ця позиція послідовно підтверджується у процесі аналізу вибраних текстів. Матеріалом для аналізу є молитви, що входять до складу ранкового правила для мирян, звернені до трьох осіб Пресвятої Трійці. Вибрані тексти характеризуються з погляду класифікації жанру молитви за різними критеріями: за способом втілення, за адресатом, адресантом, за змістом, часом і місцем. Також проводиться аналіз варіантів композиційної побудови молитов, представлених у ранковому правилі. Серед композиційних елементів виділяється звернення. Цей елемент, як жоден інший, розкриває догматичні твердження про Бога та основи Православного віровчення. Крім формальної структури звернення у статті аналізується семантика смислових одиниць, що тісно пов'язана з катехізичними твердженнями. Молитвослів'я ранкового правила представлені церковнослов'янською мовою – богослужбовою мовою Православної Церкви, яка діє у житті Церкви поряд із сучасними слов'янськими мовами. Наявність двомовності – паралельного існування двох мов: сакральної та профанної, стародавньої та сучасної є однією з важливих ознак релігійного стилю. У Православній Церкві сакральною, священною (відокремленою від зовнішнього світу) є церковнослов'янська мова. Він функціонує як мова спілкування з Богом, тобто богослужіння та молитви. Профанна мова високого стилю звучить у проповідях, у богословських та агіографічних працях.

The article discusses the topic of Orthodox prayer. It is especially important to appeal to the deep meaning of prayer now, when all the Orthodox people of Ukraine are praying for peace. This article focuses on the definition of prayer as a genre of religious style as well as the features of its composition. Prayer is described as a dialogue between the representatives of the profane and the sacred worlds. Thus it relates to the ontological principle of religious functional style – the principle of dichotomy. The genre of prayer is based on the constructive principle of prototextuality. Each element analyzed in the current study is based on the prototext, which in Orthodoxy are the books of the Old and New Testaments, the main constitutes of the Bible. In the field of the author’s research there is the statement that considering the Gospel as the exclusive prototext for Orthodox prayer is incomplete. The prophetic function of the books of the Old Testament regarding the idea of the Incarnation is well known. This position is consistently confirmed in the analysis of selected texts. The material studied in this article is the prayers that are part of the morning service for the laity, addressed to three persons of the Holy Trinity. Selected texts are characterized in terms of classification of the genre of prayer according to various criteria: the method of embodiment, the addresser, the addressee, the content, time and place. The analysis of compositional construction variations of prayers presented in the morning service is also carried out. Among the compositional elements the appeal stands out. This element, like no other, reveals dogmatic statements about God and the foundations of Orthodox doctrine. In addition to the formal structure of the appeal, the article analyzes the semantic units, closely related to catechetical statements. The prayers of the morning service are presented in the Church Slavonic language – the liturgical language of the Orthodox Church, which operates in the life of the Church along with modern Slavic languages. The presence of bilingualism – the parallel existence of two languages (sacred and profane, ancient and modern) is one of the important features of religious style. In the Orthodox Church, the Church Slavonic language is holy, sacred, (separated from the outside world). It functions as a language of communion with God, that is, worship and prayer while the profane language of high style is heard in sermons, in theological and hagiographic works.