Українська література кінця ХІХ – середини ХХ століття: аспекти розвитку та становлення

Abstract

У статті розглянуто основні аспекти розвитку та становлення української літератури в період кінця ХІХ – середини ХХ століття. Акцентовано на тому, що у зазначений період українська література, зокрема увагу зосереджено на романістиці, розвивалася в досить складних обставинах. Зосереджена увага на історичних фактах, які були організовані радянською тоталітарною системою задля знищення української нації: Валуєвський циркуляр (1863 р), Емський указ (1876 р.); штучний Голодомор 1932–1933 років, «розстріляне відродження» тощо. Зазначено, що у ХХ столітті українська література розвивалася у двох різних площинах: на материковій Україні та за її межами, в еміграції. ХХ ст. характеризувалося появою в українській літературі трьох основних напрямів: соцреалізм, модернізм, постмодернізм. Панівна ідея соцреалізму, що поширилася в Радянській Україні призвела до заангажованості, до видання творів, писаних за певними ідеологічними критеріями, певними нормами, які негативно позначилися на якості. Однак, незважаючи на ці обставини, все ж талановиті митці зуміли поєднати у своїх творах «те, що треба» з високохудожністю. І як результат – постають твори Винниченка, Хвильового, Гончара. Українська еміграційна література – це яскравий період в житті української культури, її новий ренесанс. Доведено, що завдяки праці письменників-емігрантів про Україну дізнався цілий світ. У статті досліджено проблеми емігрантів, зокрема розглянуто праці науковців про згуртування українців за межами держави, створення їхнього осередку в Німеччині (табори Ді-Пі), де було організовано Мистецький український рух, члени якого мали на меті зберегти українську культуру, популяризувати її у світі, розповідати про жахливі події нищення української нації. Серед таких письменників помітно вирізняються постаті Івана Багряного, Василя Барки, Юрія Косача, Уласа Самчука та інших. У статті проаналізовано історичні факти, листи, памфлети, спогади очевидців, романи письменників-емігрантів, які доводять міцність та непереможність національного духу українці, які не зламні у боротьбі за власну державу та її культуру.

The article considers the main aspects of the development and formation of Ukrainian literature from the end of the 19th century to the middle of the 20th century. The main accent is that during the specified period, Ukrainian literature (with the respect to Romance studies) developed under rather difficult circumstances. The attention is attracted to the historical facts, which were arranged by the Soviet totalitarian system for the downfall of the Ukrainian nation: Valuev Circular (1863), Ems Ukaz (1876), Terror Famine 1932–1933 (Holodomor), and the “Executed Renaissance” and so on. The author specifies that in the 20th century the Ukrainian literature developed in two different areas: on mainland Ukraine and abroad, in emigration. Three main streams, such as social realism, modernism and post-modernism, arose in the Ukrainian literature of the 20th century. The dominant idea of social realism, which expanded in Soviet Ukraine, led to a commitment, to publishing the literary works written under ideological criteria, certain norms that negatively affected the quality of the product. However, regardless of these circumstances, the talented authors managed to combine in their literary works “just what we need” with high art. And as a result, the literary works of Vynnychenko, Khvyliovyi and Honchar were published. The Ukrainian emigration literature is a bright period in the life of Ukrainian culture, its new Renaissance. It is proved that the entire world got known about Ukraine and its problems via emigrant writers’ literary works. The author has investigated the problems of emigrants, in particular, she considered the scholars’ works on the consolidation of Ukrainian people abroad, the creation of their settlement in Germany (D-P camps – displaced-persons camps), where they arranged the Artistic Ukrainian Movement, which members were aimed at preservation the Ukrainian culture, making it popular and telling about the terrible events of the destruction of the Ukrainian nation. Among such writers, the figures of Ivan Bahriany, Vasyl Barka, Yurii Kosach, Ulas Samchuk and so on stand up. The article analyzes historical facts, pamphlets, eyewitness memories, and novels of the emigrant writers, who prove the strength and invincibility of the spirit of the Ukrainian people who are unconquerable in the struggle for their state and its culture.