Інтерпретаційна багатогранність використання старозавітних текстів у поемах "Сон" та "Єретик"

Abstract

Художнім текстам Т. Г. Шевченка притаманна виразна інтертекстуальність, яка зумовлює багатст- во інтерпретаційних варіантів. У центрі уваги нашої доповіді є поеми «Сон» та «Єретик», в яких автор використовує старозавітні тексти як семантичне скорочення для декількох важливих тез. Йдеться передусім про концепцію народ- ного месіанізму, яка має багато спільних пунктів з польськими дослідженнями А. Міцкевича та З. Красінського. Не менш важливим є розуміння слов’янської взаємності Т.Шевченком. Важливі суспільно-політичні питання Т. Г. Шев- ченко обробляє обдуманим інтертекстуальним способом, переплітанням історії єврейського народу часів пророків Єзекіїля та Ісаії, поглядів П. Й. Шафарика, історії чеського народу періоду Гуситського революційного руху й істо- ричної картини України. Ключові слова: Тарас Шевченко, інтертекстуальність, народний месіанізм, слов’янська взаємність, Єзекіїль, Ісаія, Ян Гус, Павол Йозеф Шафарик.