Нормативність права в юридичному позитивізмі

Abstract

Проблема нормативності права є однією з центральних у сучасній філософії права, вона стосується обґрунтування зобов’язальної сили норм права та джерела їхньої значущості. Особливо гостро проблема нормативності права стоїть для юридичного позитивізму. Оскільки з позиції сучасної природи людини як розумної, свободної, творчої істоти факт наявності державного примусу або походження норми від держави не є достатнім для визнання над собою сили позитивного права. Більш того для юридичного позитивізму ця проблема має не просто теоретичне значення ‒ вона є перевіркою спроможності підходу пояснити нормативну природу права без звернення до метафізичних або моральних засад. Невирішеною залишається проблема змістовного наповнення категорії нормативності в межах української теорії права. Це зумовлює необхідність вивчення першоджерел відомих представників школи юридичного позитивізму. У статті досліджено чотири концепції юридичного позитивізму, що по-різному відповідають на це питання: Джона Остіна, Ганса Кельзена, Герберта Гарта та Джозефа Раза.Згідно з концепцією Дж. Остіна, джерела нормативності права лежать у звичці підкорятися суверену та загрозі застосування санкції. Такий підхід ототожнює зобов’язальний вплив права із реальною чи потенційною загрозою зла (примусу). Г. Кельзен обґрунтовує нормативність з точки зору логіки нормативного порядку: норма є смисловим значенням висловлювання про належне, а її обов’язковість забезпечується через ієрархічну систему норм, джерелом нормативності яких є засаднича норма, яка є гносеологічним припущенням. Г. Гарт пояснює нормативність права через соціальний факт, що полягає у реалізації з боку інституцій правила визнання, визначаючи існу-вання певних норм як права. Нарешті, Дж. Раз пов’язує нормативність із авторитетною природою права, в межах якої правові приписи надають суб’єкту захищені та ексклюзивні підстави для дії, що є кращими моделями за особисті міркування або інші соціальні норми.Показано, що в межах юридичного позитивізму нормативність права не зводиться до одного джерела, а може мати різні підходи до обґрунтування. Це дозволяє по-новому осмислити природу нормативності права як особливого правового феномена та окреслити перспективи її дослідження в юридичній науці. The problem of legal normativity is one of the central issues in contemporary philosophy of law. It concerns the justification of the binding force of legal norms and the source of their significance. This problem is particularly acute for legal positivism. From the standpoint of modern conceptions of human nature ‒ as rational, free, and creative ‒ the mere fact of state coercion or the state’s origin of a norm is insufficient to justify the binding force of positive law. Moreover, for legal positivism, this issue is not only of theoretical importance; it serves as a test of the approach’s ability to explain the normative nature of law without appealing to metaphysical or moral foundations.In Ukrainian legal theory, the substantive content of the category of normativity remains unresolved. This necessitates a careful study of the original works of prominent representatives of the legal positivist school. The article explores four legal positivist concepts that offer distinct answers to the problem of normativity: John Austin, Hans Kelsen, Herbert Hart, and Joseph Raz.According to John Austin, the sources of legal normativity lie in the habit of obedience to the sovereign and the threat of sanction. This approach equates the binding force of law with an actual or potential threat of harm (coercion). Hans Kelsen, by contrast, grounds normativity in the logic of a normative order: a norm is the semantic meaning of a statement about what ought to be, and its binding force is ensured through a hierarchical system of norms, the source of which is a basic norm (Grundnorm) understood as a transcendental assumption. Herbert Hart explains legal normativity as a social fact, manifested in institutional practice through the rule of recognition, which defines certain norms as law. Finally, Joseph Raz associates normativity with the authoritative nature of law, whereby legal rules provide individuals with protected and exclusionary reasons for action ‒ reasons that override personal considerations or other social norms.The article shows that within legal positivism, normativity is not reducible to a single source and can be justified through various approaches. This allows for a renewed understanding of legal normativity as a distinct legal phenomenon and opens prospects for its further exploration in legal scholarship.