Клінічний прогноз стану зубів суміжних до ортопедичних реставрацій з опорою на внутрішньокісткових титанових дентальних імплантатах

Abstract

Вступ. Протетична реабілітація з опорою на дентальних імплантатах сприяє підвищенню рівня функціональних можливостей компрометованого внаслідок часткової адентії стоматологічного статусу пацієнта, однак досі не об’єктивізовано безпековий профіль даного підходу по відношенню до траєкторії змін в проекції власних зубів на фоні перебудови адаптаційних можливостей зубо-щелепового апарату до оклюзії та розподілу сил серед ортопедичних складових підтримуваних титановими інтраосальними опорами. Мета дослідження. Проаналізувати зміни стану зубів, суміжних до ортопедичних реставрацій з опорою на дентальних імплантатах, та визначити потенційний вплив дентальної імплантації та ортопедичної реабілітації з опорою на дентальних імплантатах, як факторів, котрі потенційно можуть бути асоційовані із клінічним прогнозом функціонування власних одиниць зубного ряду. Матеріали та методи. Пошук цільових публікацій здійснювався через сайт PubMed Central. В якості ключових слів для формування дескрипторів в ході пошуку використовувались наступні: «dental implant», «adjacent», «tooth», «implant restoration», «implant supported prosthetics», «dental caries», «tooth loss», «tooth survival», «prognosis».Результати досліджень та їх обговорення. В результаті проведеного літературного огляду вдалось встановити, що факт проведення імплантації та встановлення внутрішньокісткового гвинта не демонструють вираженого впливу на прогноз функціонування зубів, суміжних до проімплантованої ділянки, однак лише за умови, що було дотримано достатньої відстані між конструкцією імплантата та стінкою кореня. Проте подальша фіксація ортопедичної конструкції на внутрішньокісткову опору асоційована з розвитком феномену втрати апроксимальних контактів з власними зубами (більш виражено з мезіальної сторони конструкцій з опорою на імплантаті), зростанням ризику розвитку карієсу у структурі суміжного зуба та збільшенням ймовірності в потребі ендодонтичного лікування такого. Висновки. Приймаючи до уваги, що більшість змін в структурі власних зубів, суміжних до коронок та протезів з опорою на дентальних імплантатах, мають місце лише після фіксації ортопедичної конструкції на інтраосальній опорі, а не безпосередньо після встановлення імплантата, можна резюмувати, що прогноз стану власних зубів залежить від коректності сформованого ортопедичного профілю коронки на імплантаті, відстані між коренем та дентальним імплантатом, наявних умов для забезпечення належного гігієнічного контролю, а також – від вираженості ремоделювання та можливих реактивних змін м’яких тканин та кістки в проекції апроксимального контакту, що напряму пов’язано із вищезазначеними факторами, а також тривалістю функціонування ортопедичної конструкції на імплантаті, як складової прогнозу.