Словацько-угорські дипломатичні відносини в переддень «Малої війни»

Abstract

Статтю присвячено словацько-угорським дипломатичним стосункам в 1938 − 1939 рр., що стосувались визначенню лінії кордону між державами. Метою поставлено з’ясувати деякі дипломатичні відносини, що передували словацько-угорській «Малій війні» 1939 р. Акцент зроблено на висвітленні причин словацько- угорського прикордонного конфлікту, на несприйнятті Будапештом кордонів, що постали з новою Версальсько-Вашингтонською системою та обранні політики реваншизму. Показується процес трансформації мирних переговорів для врегулювання лінії кордону у військову акцію Угорщини. Питання про переділ кордонів існувало ще із підписанням Сен-Жерменського та Тріанонського договорів і стало центральною проблемою чехословацько-угорських відносин у міжвоєнний період. Головним вмотивуванням перегляду кордонів було питання угорськомовної національної меншини на території Словаччини задля досягнення етнічної справедливості. Істотним каталізатором у територіальних зазіханнях Угорщини виступила підтримка А. Гітлера та його дипломатичні успіхи, закріплені аншлюсом Австрії та Судетської області. Розглянуто роботу комісій, покликаних здійснити переділ кордонів. Визначається місце Німеччини в арбітражі цього питання, її підтримка угорської агресії та активні дипломатичні зносини Будапешта з Берліном. У фокусі уваги також виступає питання впливу Німеччини на політику новоствореної незалежної Словаччини та її імператив. Разом з тим, розглядаються формальні приводи для війни, які використовувала Угорщина задля вдоволення територіальних претензій. Дається загальна оцінка словацького військового потенціалу напередодні «Малої війни», неготовність молодої держави до подібних військових конфліктів.