Конституційно-правові засади здійснення Президентом України права вето

Abstract

У статті з’ясовано конституційні засади права вето Президента України з урахуванням змін, що були внесені до Конституції України в частині права вето Президента України у 2004 році, здійснена оцінка юридичних позицій Конституційного Суду України (далі - КСУ) щодо вето Президента України. Зроблено висновок, що право вето є елементом саме законодавчого процесу, при цьому такий елемент іманентно в собі містить необхідність забезпечення поділу влади і реалізацію принципу стримувань і противаг. Доведено, що ключова еволюція підходів до конституційного регулювання права вето відбулася на практиці у 2004 році шляхом внесення змін до Конституції України (стосувалася вето щодо законів про внесення змін до Конституції України, а також підписання законів Головою парламенту після подолання вето). Обґрунтовано, що вето є традиційним елементом конституційних повноважень президента в конституційному праві багатьох країн, забезпечуючи легітимність законодавчого процесу. В Україні право вето Президента має характер загального (стосується закону як такого) і відносного (тобто з можливістю подолання). Причому позиція КСУ щодо можливості здійснення права вето щодо законів про внесення змін до Конституції була досить вдало скоригована у 2004 році шляхом внесення змін до Конституції. Вважаємо, що можливість підписання закону, до якого було застосовано вето, але який так і залишається непідписаним Президентом, яка також з’явилася у 2004 році, є з одного боку корисною. З іншого боку, її поява і практика застосування з 2006 по 2009 рік продемонструвала відсутність традицій, серйозну недовіру між вищими органами державної влади. Надано характеристику ключовим позиціям КСУ із приводу права вето у рішеннях від 7 липня 1998 року No 11-рп/98, від 16 квітня 2008 року No 6-рп/2008 і від 7 липня 2009 року N 17-рп/2009. Зроблено висновок, що форма вето саме як акта Президента залишається досі дискусійною. Не будучи його указом чи розпорядженням, саме вето, як і пропозиції Президента до закону, не вписуються у логіку ч. 3 ст. 106 Конституції України. Саме тому оформлення їх саме як указу виглядало би більш обґрунтованим.

The article clarifies the constitutional principles of the veto right of the President of Ukraine, taking into account the changes that were made to the Constitution of Ukraine in the part of the veto right of the President of Ukraine in 2004, and assesses the legal positions of the Constitutional Court of Ukraine regarding the veto right of the President of Ukraine. It is concluded that the veto right is an element of the legislative process itself, while such an element inherently contains the need to ensure the separation of powers and the implementation of the principle of checks and balances. It is proved that the key evolution of approaches to the constitutional regulation of the veto right took place in practice in 2004 by making amendments to the Constitution of Ukraine (concerning the veto regarding laws on amendments to the Constitution of Ukraine, as well as the signing of laws by the Speaker of the Parliament after overcoming the veto). It is substantiated that the veto is a traditional element of the constitutional powers of the president in the constitutional landscape of many countries, ensuring the legitimacy of the legislative process. In Ukraine, the President’s veto right is of a general nature (applies to the law as such) and relative (i.e. with the possibility of overcoming). Moreover, the position of the Constitutional Court of Ukraine on the possibility of exercising the right of veto regarding laws on amendments to the Constitution was quite successfully adjusted in 2004 by amending the Constitution. We believe that the possibility of signing a law to which a veto was applied, but which remains unsigned by the President, which also appeared in 2004, is useful on the one hand. On the other hand, its appearance and practice of application from 2006 to 2009 demonstrated the lack of traditions, serious distrust between the highest bodies of state power. The key positions of the Constitutional Court of Ukraine regarding the right of veto in the decisions of July 7, 1998 No. 11-rp/98, April 16, 2008 No. 6-rp/2008 and July 7, 2009 No. 17-rp/2009 are described. It is concluded that the form of the veto as an act of the President still remains debatable. Not being his decree or order, the veto itself, as well as the President’s proposals for the law, do not fit into the logic of Part 3 of Article 106 of the Constitution of Ukraine. That is why their registration as a decree would look more justified.