Баланс публічних та приватних інтересів у судовій практиці щодо призначення військовослужбовців опікунами у період дії воєнного стану в Україні

Abstract

У сучасних умовах воєнного стану постає необхідність чіткого визначення співвідношення публічних та приватних інтересів у правовому регулюванні різних аспектів суспільного життя. Одним із таких аспектів є питання призначення опікунів, яке набуває особливої важливості під час мобілізації та обмеження прав громадян. Воєнний стан вимагає проведення детальної оцінки відповідності приватних інтересів, зокрема сімейних обов’язків, публічним обов’язкам щодо захисту держави. Аналіз правозастосовної практики виявляє важливість правильного розуміння межі між цими інтересами в умовах війни. Метою статті було визначено дослідження правових підстав для відмови в призначенні військовослужбовців опікунами, а також оцінка взаємодії публічних і приватних інтересів у контексті правових норм, що регулюють правовий режим воєнного стану в Україні. Окремо розглядалися аспекти, які стосуються військових обов’язків і сімейних прав, а також інтерпретація цих питань в судовій практиці. Зроблено висновки, що суди в Україні під час розгляду справ про призначення опікунів у період воєнного стану часто ставлять пріоритет на публічний інтерес (обов’язок захисту держави) порівняно з приватними інтересами громадян, що стосуються виконання обов’язків по догляду за родичами. Спостерігається посилення державного контролю за приватно-правовими відносинами, зокрема у сферах, які стосуються військової служби та звільнення з неї через сімейні обставини. Аналіз показав, що загалом суди дотримуються єдиної правової позиції, враховуючи обмеження прав громадян, в тому числі обов’язок служби у війську як пріоритетний, а також необхідність адекватного обґрунтування відмови у призначенні опікуна. Втім, очевидним є також неузгодженість судової практики, подекуди взаємопротилежні висновки судів щодо інтерпретації та застосування законодавства щодо можливості призначення військовослужбовця опікуном. Автором підкреслюється важливість досягнення балансу між публічними та приватними інтересами в умовах воєнного стану, особливо при прийнятті рішень щодо звільнення військовослужбовців від обов’язків військової служби з метою виконання обов’язків опікуна.

In the current conditions of martial law, there is a pressing need to clearly define the relationship between public and private interests in the legal regulation of various aspects of social life. One such aspect is the appointment of guardians, which becomes particularly significant during mobilization and restrictions on citizens’ rights. Martial law necessitates a detailed assessment of the compatibility of private interests, particularly family responsibilities, with public duties related to national defense. An analysis of law enforcement practice highlights the importance of correctly understanding the boundary between these interests in wartime conditions. The article aims to examine the legal grounds for refusing to appoint military personnel as guardians, as well as to assess the interaction between public and private interests within the framework of legal norms regulating the legal regime of martial law in Ukraine. Special attention is given to aspects related to military duties and family rights, as well as the judicial interpretation of these issues. The study concludes that Ukrainian courts, when considering cases of guardian appointments during martial law, often prioritize the public interest (the duty to defend the state) over private interests related to fulfilling caregiving responsibilities for relatives. There is an observed increase in state control over private legal relations, particularly in areas concerning military service and discharge from it due to family circumstances. The analysis demonstrates that, in general, courts adhere to a unified legal position, recognizing the restriction of citizens’ rights, including the duty of military service, as a priority while also emphasizing the necessity of adequately substantiating refusals to appoint a guardian. However, inconsistencies in judicial practice are also evident, with courts sometimes reaching contradictory conclusions regarding the interpretation and application of legislation on the possibility of appointing military personnel as guardians. The author underscores the importance of achieving a balance between public and private interests under martial law, particularly when making decisions on the discharge of military personnel from service to fulfill guardianship duties.