Галицькі монахи-василіани і реформа ЧСВВ у Мукачівській греко-католицькій єпархії

Abstract

У статті проаналізовано діяльність галицьких монахів-василіан крізь призму реформи ЧСВВ на теренах Мукачівської греко-католицької єпархії. На основі широкого кола архівних джерел, із застосуванням сучасних соціоантропологічних методологічних підходів з’ясовано передумови та причини реформ ЧСВВ, охарактеризовано ставлення греко-католицьких монахів до цих змін. У ході дослідження авторка прийшла до висновку, що станом на грудень 1938 року всі монастирі Підкарпатської Русі були охоплені реформою. Звісно, кожна з обителей знаходилася у різному стані і мала певні функції: Мукачівський став осередком навчання монахів із сильним новіціатом (за даними перевірки, яку здійснював професор Йосиф Фолтиновський за дорученням папи Пія ХІ 10 грудня 1924 року, у новіціаті при Мукачівському монастирі навчалися 21 новик) та центром паломництва; Ужгородський – культурно-просвітницьким центром, у якому успішно готували учнів та діяла друкарня; Малоберезнянський – осередком місійного руху, де після 1928 року були відкриті філософсько-богословські студії для навчання кандидатів; Імстичівський та Боронявський монастирі у зв’язку з пізнішим приєднанням до реформи залишалися у найважчому стані і стали прихистком для нереформованих монахів.