Запозичення латинського та грецького походження у словниковому складі англійської та української мов

Abstract

У статті досліджується один із найважливіших механізмів формування мовної картини світу – процес мовного запозичення, який забезпечує оновлення, збагачення та адаптацію лексичної системи до потреб часу. Особлива увага приділяється латинським і грецьким запозиченням, що становлять історичну основу розвитку термінологічних систем європейських мов, зокрема англійської та української. Класичні мови виступають універсальним джерелом наукової, філософської, культурної та релігійної лексики, сприяючи формуванню міжмовних зв’язків і збереженню культурної спадщини протягом століть [1,4]. Актуальність дослідження обумовлена потребою комплексного осмислення механізмів функціонування латинізмів і грецизмів у сучасних мовах, визначення їхньої ролі в розвитку терміносистем та впливу на еволюцію словникового складу. Важливо з’ясувати, як класичні запозичення адаптуються до сучасних соціокультурних умов, змінюють свої семантичні характеристики та в яких сферах використовуються найактивніше [2]. Метою роботи є виявлення специфіки запозичень класичного походження в англійській та українській мовах, аналіз умов їх проникнення, шляхів адаптації та семантичних трансформацій, а також з’ясування їхнього значення для формування сучасної мовної картини світу. У межах дослідження здійснено історичний огляд запозичень, класифікацію лексичних одиниць за тематичними групами та етапами входження в мовну систему, а також проведено порівняльний аналіз латинізмів і грецизмів у двох мовах. Особливу увагу приділено процесам асиміляції запозичень, їхній морфологічній та семантичній адаптації, а також виявленню спільних і відмінних рис функціонування в англійській та українській мовах. Об’єктом дослідження є лексичні одиниці латинського та грецького походження, предметом – закономірності їх функціонування, трансформації значень та вплив на розвиток сучасного словникового складу. Отримані результати підкреслюють, що запозичення з класичних мов залишаються важливим чинником стабільності та розвитку європейських мов, забезпечують наукову точність комунікації та сприяють інтеграції культурного досвіду. Дослідження демонструє, що латинізми та грецизми збагачують лексику та формують універсальні термінологічні системи, що мають фундаментальне значення для сучасної лінгвістики, науки та освіти [3]. This article examines one of the most important mechanisms in the formation of the linguistic worldview, namely language borrowing – a process through which the lexical composition of a language is enriched and adapted to new challenges of the times. Among all sources of such enrichment, classical languages – Latin and Greek – occupy a special place, having become not only the bearers of ancient heritage, but also the foundation for the development of scientific, cultural and religious terminology in many European languages, including English and Ukrainian. The relevance of researching Latin and Greek terminology is determined by the need to create a comprehensive picture of the linguistic processes that actually shaped the English and Ukrainian language systems in their current form. Understanding the deeper etymological layers allows us not only to better comprehend the semantics of modern words, but also to trace the complex paths of historical and cultural connections. The aim of this work is to deepen knowledge about words of foreign origin, as well as to study changes in their structure and semantics in accordance with the development of language. To achieve this goal, it is necessary to solve a number of tasks: to determine the essence and mechanisms of borrowing, to analyse the historical conditions under which Latinisms and Hellenisms penetrated into English and Ukrainian, to classify borrowings by thematic groups and chronological periods, and to identify common features and differences in the processes of assimilation of classical vocabulary in both languages. The object of the study is lexical units of Latin and Greek origin in the English and Ukrainian languages. The subject is the peculiarities of their functioning, assimilation and influence on the formation of vocabulary.