Лабіринт як духовне паломництво в українській бароковій зоровій поезії

Abstract

У статті здійснено спробу системно дослідіти феномен барокової зорової (курйозної) поезії, однієї з найяскравіших форм художнього експерименту XVII століття. Курйозний вірш осмислюється як цілісна система естетичних і світоглядних координат, де поєднуються інтелектуальна гра, богословська символіка, риторична вправність і прагнення до пізнання прихованого сенсу. Зорові поезії інтерпретуються як лабіринт, що потребує активного інтелектуального залучення читача і стимулює до віднайдення смислових центрів текстів та поступового розгадування закладеного в них глибинного змісту. Акцентовано увагу на творчості Івана Величковського, зокрема на фундаментальному значенні його поезії в контексті загальноєвропейських літературних традицій. Аналізуються формальні та ідейно-тематичні особливості віршів-лабіринтів, “єдиногласних” поезій, віршів-лун та акровіршів. Доведено, що для Івана Величковського лабіринт стає не лише естетичним прийомом, а й символом духовного шляху, пошуку істини, що притаманне світогляду доби бароко. Автор постає як провідник, що пропонує читачеві “нитку Аріадни”, тобто авторські підказки і структурні орієнтири, що допомагають рухатися крізь складну текстову конструкцію. Окрема увага приділяється символіці часу у збірці “Зеґар з полузеґарком”, де поєднано метафізичні роздуми з візуальними й мовними експериментами. Категорія часу в цих творах набуває як тематичного, так і композиційного значення, впливаючи на організацію поетичного простору. У статті також простежується зв’язок курйозної поезії з освітнім середовищем XVII століття, зокрема з поетиками та риторичними вправами, що формували культуру інтелектуального змагання й мистецтво словесної гри. Така поезія виконувала естетичну і дидактичну функцію, сприяючи розвитку логічного мислення, пам’яті, уваги до слова та здатності інтерпретувати складні тексти. Висвітлено значення таємничого шляху лабіринту в контексті барокової традиції української літературної спадщини. The article attempts to study the phenomenon of Baroque visual (curious) poetry as one of the most vivid forms of artistic experimentation of the 17th century. A curious poem is interpreted as an integral system of aesthetic and world-view coordinates, combining intellectual play, theological symbolism, rhetorical skill, and the pursuit of discovering hidden meaning. Visual poetry is interpreted as a labyrinth that requires active intellectual engagement from the reader and encourages the identification of semantic centers in the texts as well as the gradual uncovering of the deeper meaning embedded within them. Special attention is drawn to the work of Ivan Velychkovskyi, particularly to the fundamental significance of his poetry in the context of broader European literary traditions. The formal and thematic-ideological features of labyrinthine poems, “unison” poems, echo poems, and acrostics are analyzed. It is demonstrated that for Ivan Velychkovsky, the labyrinth becomes not only an aesthetic device but also a symbol of the spiritual journey, a pilgrimage toward truth, characteristic of the Baroque worldview. The author appears as a guide, offering the reader a “thread of Ariadne,” that is, authorial hints and structural landmarks that help navigate through the complex textual construction. The emphasize is made on the symbolism of time in “Zegar z poluzegarkom”, where the poet combines metaphysical reflections with visual and linguistic experiments. It is shown that the concept of time in these works acquires both thematic and compositional significance, influencing the organization of poetic space. The article also traces the connection of curious poetry with the educational environment of the 17th century, in particu-lar with poetics and rhetorical exercises that shaped the culture of intellectual competition and the art of verbal play. It is shown that such poetry performed both aesthetic and didactic functions, contributing to the development of logical thinking, memory, attention to language, and the ability to interpret complex texts. In essence, the proposed study aims to highlight the significance of the mysterious path of the labyrinth in the context of the Baroque tradition in Ukrainian literary heritage.