Внутрішньотекстове пояснення як спосіб лінгвокультурної адаптації турецьких реалій у сучасних українських перекладах

Abstract

У статті на матеріалі сучасних українських перекладів прозових текстів таких відомих турецьких письменників, як Р. Н. Гюнтекіна, О. Памука, Е. Шафак, Т. Кіремітчі, А. Перкер, здійснено комплексний аналіз внутрішньотекстового пояснення як способу лінгвокультурної адаптації турецьких реалій у новому лінгвокультурному просторі. Аналіз контекстів з прикладами внутрішньотекстових пояснень у сучасних українських перекладах дозволив з’ясувати їхні структурні особливості (ефективну для сприйняття, не переобтяжену зайвою інформацією довжину синтагми, варіативність та оптимальну кількість компонентів), специфіку оформлення (типову позицію для різних варіантів внутрішньотекстового пояснення, використання пунктуаційних знаків (коми, тире тощо) як способу зорового виділення необхідного фрагмента тексту), визначити ступінь релевантності семантики турецьких реалій та українських відповідників (особливо в контексті проблеми перекладу безеквівалентної лексики та тяжіння перекладача до певної перекладацької стратегії (форенізації, доместикації чи нейтралізації), а відтак і типового для неї арсеналу способів та засобів перекладу), рівень емоційно-експресивного забарвлення та загальне інформативне наповнення коментарів (енциклопедична довідка, фонові знання тощо), що в цілому дозволило визначити основні тенденції при використанні перекладачами цього способу лінгвокультурної адаптації, з’ясувати як загальні закономірності, так і специфічні для окремих лексико-тематичних груп турецької лексики з національно-культурним компонентом. У статті розкрито важливість дослідження внутрішньотекстового пояснення як одного з перекладацьких способів лінгвокультурної адаптації, що розкриває специфіку національних мовних картин та механізми відбору найбільш вдалих способів перекладу слів з національно-культурним забарвленням з урахуванням підготовки українського читача до сприйняття текстів турецького лінгвокультурного простору та орієнтацією на достатньо інформовану цільову аудиторію в подальшому завдяки професійному підходу сучасних перекладачів до знайомства з турецькими культурними реаліями та їх активної рецепції. The article, based on the material of modern Ukrainian translations of prose texts by such famous Turkish writers as R. N. Güntekin, O. Pamuk, E. Şafak, T. Kiremitçi, A. Perker, conducts a comprehensive analysis of intratextual explanation as a method of linguistic and cultural adaptation of Turkish realias in the new linguistic and cultural space. The analysis of contexts with examples of intratextual explanations in modern Ukrainian translations made it possible to clarify their structural features (effective for perception, not overloaded with unnecessary information, syntagm length, variability and optimal number of components), specifics of design (typical position for different variants of intratextual explanation, use of punctuation marks (commas, dashes, etc.) as a way of visually highlighting the necessary fragment of the text), determine the degree of relevance of the semantics of Turkish realias and Ukrainian equivalent words (especially in the context of the problem of translating non-equivalent vocabulary and the translator's inclination to a certain translation strategy (foreigni-zation, domestication or neutralization) and therefore the typical arsenal of translation methods and means for it), the level of emotional and expressive connotation and the general informative content of the comments (encyclopedic reference, background knowledge, etc.), which in general made it possible to determine the main trends in the use of this method of linguistic and cultural adaptation by translators, to clarify both general patterns and specific for individual lexical-thematic groups of Turkish vocabulary with a national-cultural component. The article reveals the importance of studying intratextual explanation as one of the translation methods of linguistic and cultural adaptation, which reveals the specifics of national language pictures of the world and the mechanisms for selecting the most successful methods of translating words with national-cultural connotation, taking into account the preparation of the Ukrainian reader for the perception of texts of the Turkish linguistic and cultural space and orientation towards a sufficiently informed target audience in the future thanks to the professional approach of modern translators to familiarization with Turkish cultural realities and their active reception.