The motif of madness in contemporary poetry

Abstract

The article deals with the problem of the motif of madness in contemporary poetry. Still, it must be stated that madness, in fact, can be the topic of literary text, an important feature of the character, it may help to create a twist in the plot or show abnormal state of mind. All of that, of course, enriches literary texts in senses, gives additional meanings, creates quite a complicated construction of a text. Currently, in humanities the majority of studies in philosophy and art / literary studies on the issue of madness are based on the scientific works by Michel Foucault, that is why his ideas are presented in the actual article as pivotal ones. The concept of madness is frequently associated with mortality and mystery, illness, delusion, tragic and even comic features. This short research explores the way the concept of madness influenced literature: classic and contemporary. The attention was paid to the traditional representations of features of madness in the characters created by William Shakespeare and Edgar Allan Poe. Evidently, one of the most important points here is the correlation between madness and Thanatos (so-called Death Drive) as they both mean changing the reality (life) and as a result the end of it. But mostly the article is dedicated to the motif of madness in contemporary poetry with the reference to the literary texts written by Charly Cox, Olivia Gatwood and one of the most popular poets of contemporary literature – Atticus. Obviously, the motif of madness in literature / poetry nowadays is the mixture of traditional features and new ones, that makes it a unique one. The article represents the way the motif of madness is implemented into the poetic texts, which codes it contains and, furthermore, what interpretations may be found out while working on the analysis of the literary texts which involve the motif of madness. У статті йдеться про проблему мотиву божевілля в сучасній поезії. Ба більше, слід зазначити, що божевілля насправді може бути темою літературного тексту, важливою особливістю персонажа, мотив божевілля може допомогти створити сюжетну ситуацію або показати (не)нормальний стан душі персонажа. Все це, звичайно, збагачує зміст літературних текстів, надає додаткових відтінків та значень, створює досить складну конструкцію тексту. Сьогодні в гуманітарних науках більшість досліджень з філософії та мистецтвознавства / літературознавчих досліджень з питань теми божевілля ґрунтуються на наукових роботах Мішеля Фуко, тому його ідеї представлено у цій статті як ключові. Концепція божевілля часто пов'язана з темою смерті та таємницею, хворобою, маренням, трагічними та навіть комічними рисами. Це коротке дослідження досліджує те, як концепт божевілля вплинув на літературу: класичну та сучасну. Увагу було приділено традиційним уявленням про безумство в конструюванні структури персонажів, створених Вільямом Шекспіром та Едгаром Алланом По. Очевидно, що одним із найважливіших моментів тут є співвідношення між божевіллям і Танатосом (тяжінням до смерті), оскільки вони означають зміну реальності та, в результаті, кінець. Але, найістотніше, статтю присвячено мотиву божевілля в сучасній поезії з посиланням на літературні тексти, написані Чарлі Кокс, Олівією Гатвуд та одним із найпопулярніших поетів у сучасної літературі – Аттікусом. Вочевидь, мотив божевілля в літературі / поезії наразі – це суміш традиційних особливостей та нових рис, що робить його унікальним. Стаття репрезентує способи реалізації мотиву божевілля в поетичніих текстах, як його кодовано, і, крім того, які інтерпретації може бути декодовано під час роботи над аналізом літературних текстів, що передбачають наявність мотиву божевілля.