Право на приватність як основоположне право людини

Abstract

У статті аналізуються особливості права на приватність в історико-порівняльному контексті як основоположного права людини. Гарантування права на приватність у країнах континентальної Європи за загальним правилом відбу- вається шляхом конституційного закріплення. Водночас досвід таких країн, як ФРН чи Франція, доводить велику роль судової практики та правової доктрини у гарантуванні цього права, що виводиться з інших конституційних положень.В статье анализируются особенности права на приватность в историко-сравнительном контексте как осново- полагающего права человека. Обеспечение права на приватность в странах континентальной Европы, по общему правилу, происходит путем конституционного закрепления. В то же время опыт таких стран, как ФРГ или Франция, доказывает большую роль судебной практики и правовой доктрины в обеспечении этого права, которое выводится из других конституционных положений.The article analyzes the peculiarities of the right to privacy in the historical and comparative context as the fundamental human right. The guarantee of the right to privacy in the countries of continental Europe in the general rule is through constitutional consolidation. At the same time, the experience of such countries as Germany or France proves the great role of judicial practice and legal doctrine in safeguarding this right, which is deduced from other constitutional provisions.