Усучаснений погляд на морфологію очеревини та її ремоделювання за спайкової хвороби

Abstract

Останнім часом простежується зростання інтересу щодо морфофункціонального стану очеревини з розкриттям її будови та реактивності на дію фізичних, хімічних і біологічних факторів. Їх активна участь у захисній реакції черевної порожнини, з одного боку, та важлива роль у тривалому запаленні й формуванні спайкоутворення – з іншого, завжди цікавить морфологів, клініцистів та інших фахівців. Підвищений інтерес до очеревини як органа пояснюється її особливими бар’єрними та імунологічними функціями. Натепер більшість змін у функціонуванні шлунково-кишкового тракту пов’язана з порушенням тканинного бар’єру в разі проникнення патогенних видів мікроорганізмів і всмоктування токсичних речовин, що є одним із впливів біологічного чинника на кишківник. Порушення імунологічної толерантності до власної мікрофлори є однією з розповсюджених патологій шлунково-кишкового тракту за аутоімунним механізмом, що є наслідком уживання неякісної їжі, порушення гігієни харчування та вікових змін імунної системи самого організму, а також є одним із біологічних чинників порушення гістологічного бар’єру: зовнішнє середовище – кишківник – внутрішнє середовище. Негативні впливи на фізіологічні процеси шлунково-кишкового тракту, вікові зміни, хірургічні втручання, запальні процеси є наслідками дії різноманітних фізичних і хімічних факторів (уживання антибіотиків і хіміопрепаратів, їжі з консервантами та стабілізаторами, гіподинамія як фізичний фактор, булімія та анорексія), що призводять до змін у будові та функціонуванні всіх компонентів очеревини з подальшим ремоделюванням окремих гістологічних структур кишківника та очеревини. Наслідком перебудови гістологічної структури кишківника і очеревини найчастіше є розвиток спайкової хвороби. За даними наукової літератури, сьогодні існує значна низка методик моделювання такої хвороби в експерименті. Під час аналізу експериментальних даних є сенс зупинитися на спайковій хворобі за методикою А. Г. Волянської. Перевагами цієї методики є легкість виконання, низька собівартість, швидке отримання очікуваних результатів і мала смертність. Більшість авторів, які вивчають фізіологію шлунково-кишкового тракту, за експериментальну модель вибирають щурів, тому що анатомічно така система тварин подібна до анатомії людини. Особливості будови лімфоїдної тканини, асоційованої зі слизовими оболонками органів шлунково-кишкового тракту і очеревиною, також збігаються з даними, отриманими від людей. У результаті аналізу наукової літератури було поглиблено і розширено сучасне уявлення про анатомію і фізіологію очеревини. У будові окремих структур очеревини існують морфологічні й гістологічні розбіжності, що і є особливістю даного органа, і тим самим мають бути різні методологічні підходи до вивчення саме цих окремих структур очеревини, а саме парієтальної і вісцеральної частин очеревини, чепця і брижі. З огляду на попередній висновок те саме можна сказати і про лімфоїдну тканину окремих структур очеревини. У парієтальній очеревині лімфоїдний компонент частіше всього виражений як FALC (лимфоїдними кластерами, асоційованими із жировою тканиною). У чепці багатьма вченими було досліджено молочні плями – осередки лімфоїдної тканини, проте FALC там теж є наявними, але в меньших кількостях. Натепер відсутні дані щодо лімфоїдного компонента тканин брижі кишківника, що постає предметом подальших досліджень.

Recently, there has been a growing interest in the morpho-functional state of the peritoneum with the disclosure of its structure and reactivity to the action of physical, chemical and biological factors. Their active participation in the protective reaction of the abdominal cavity, on the one hand, and their important role in long-term inflammation and adhesion formation, on the other, are always of interest to morphologists, clinicians and other specialists. Increased interest in the peritoneum as an organ is explained by its special barrier and immunological functions. At the moment, most of the changes in the functioning of the gastrointestinal tract are associated with a violation of the tissue barrier during the penetration of pathogenic types of microorganisms and the absorption of toxic substances, which is one of the effects of biological factors on the intestine. Violation of immunological tolerance to one’s own microflora is one of the widespread pathologies of the gastrointestinal tract by an autoimmune mechanism, which is a consequence of eating poor-quality food, violation of nutritional hygiene and age-related changes in the body's immune system; which is also one of the biological factors of the violation of the histological barrier: the external environment – the intestine – the internal environment. Negative effects on the physiological processes of the gastrointestinal tract, age changes, surgical interventions, inflammatory processes are the consequences of the action of various physical and chemical factors (use of antibiotics and chemical preparations, food with preservatives and stabilizers, hypodynamia as a physical factor, bulimia and anorexia) lead to changes in the structure and functioning of all components of the peritoneum with subsequent remodeling of individual histological structures of the intestine and peritoneum. According to the literature, the consequence of the reconstruction of the histological structure of the intestine and peritoneum is the development of adhesion disease. According to the literature, today there is a significant number of methods for modeling adhesion disease in an experiment. Analyzing the experimental data, it makes sense to focus on adhesion disease according to the methodology of A. G. Volyanska. The advantages of this technique are ease of implementation, low cost of the technique, quick obtaining of the expected results and low mortality. Most of the authors who studied the physiology of the gastrointestinal tract as an experimental model choose rats, because anatomically this system of animals is similar to human anatomy. Features of the structure of the lymphoid tissue associated with the mucous membranes of the organs of the gastrointestinal tract and peritoneum also coincide with the data obtained from humans. As a result of the bibliographic analysis of the literature, the modern understanding of the anatomy and physiology of the peritoneum was deepened and expanded. There are morphological and histological differences in the structure of individual structures of the peritoneum, which is a feature of this organ, and thus there should be different methodological approaches to the study of these individual structures of the peritoneum, namely, the parietal and visceral parts of the peritoneum, cap and mesentery. Based on the previous conclusion, the same can be said about the lymphoid tissue of individual structures of the peritoneum. In the parietal peritoneum, the lymphoid component is most often expressed as FALC (lymphoid clusters associated with adipose tissue). In the cap, many scientists have studied milky spots – cells of lymphoid tissue, but FALC are also present there, but in smaller quantities. To date, there are no data on the lymphoid component of intestinal mesenteric tissues, which is the subject of further research.