Поняття процесуальної стадії: традиційні підходи та суперечливі новели

Abstract

У статті досліджуються проблемні аспекти запровадження поняття «стадія ухвалення судового рішення» в некримінальних судових процесуальних кодексах України – Господарському процесуальному кодексі, Цивільному процесуальному кодексі, Кодексі адміністративного судочинства. Головною метою статті є відповіді на питання, чи доцільна така законодавча новела і поняттєва новація, чи вписується вона у процесуальну нормативну систему, чи відповідає положенням науки процесуального права щодо структури судового процесу і змісту понять його елементів, зокрема, поняття стадії. Проведено системно-нормативне дослідження вживання поняття «стадія» на прикладі Господарського процесуального кодексу України. Досліджено зміст поняття «стадія» в джерелах науки процесуального права. Зроблено висновки, що побудова процесуального законодавства має базуватись на науково обґрунтованому підході до поняття процесуальної стадії, як спеціального процесуального поняття, а не елементу просторіччя. Запропоновано авторське формулювання визначення поняття процесуальних стадій. Сформульована авторська позиція щодо запровадження «стадії ухвалення судового рішення» як окремої стадії і нормативного поняття. Суть цієї позиції у тому, що обрана форма внесеної новели є невдалою, оскільки усунувши одну проблему, законодавець породив іншу, яка спотворює одне з базових процесуальних понять – поняття процесуальної стадії. Новела щодо запровадження «стадії ухвалення судового рішення» не відповідає структурним, формально-логічним, системно-функціональним і змістовним критеріям процесуальної стадії. Вона є лише номіналь-ною імітацією стадії, є науково некоректною, алогічною, і по суті не є стадією в усталеному науково обґрунтованому розумінні. Ухвалення судового рішення, як процесуальне явище і поняття є процесуальною дією, його можна назвати етапом стадії розгляду справи по суті, однак не варто розглядати як самостійну стадію, для цього немає ні наукових, ні системно-нормативних підстав. У підсумку пропонується внести відповідні зміни до процесуальних кодексів з метою привести поняття стадії до науково обґрунтованих критеріїв. This article explores the problematic aspects of introducing the concept of a «stage of delivering a court decision» into the non-criminal procedural codes of Ukraine – namely, the Commercial Procedural Code, the Civil Procedural Code, and the Code of Administrative Procedure. The principal aim is to assess whether this legislative innovation and conceptual novelty are appropriate: whether they fit into the normative procedural system and whether they correspond to the established understanding of procedural law regarding the structure of judicial proceedings and the content of its elements – particularly, the concept of a procedural stage. A systematic and normative analysis is conducted using the Commercial Procedural Code of Ukraine as a primary example. The article examines how the term “stage” is used in legal scholarship on procedural law. The author argues that procedural legislation should be built upon a scientifically grounded understanding of the procedural stage as a special legal concept, rather than as a colloquial expression. An original definition of «procedural stages» is proposed.The article presents an author’s position on the introduction of the «stage of delivering a court decision» as a separate procedural stage and normative concept. This position maintains that the chosen legislative form of the innovation is unsuccessful. While aiming to resolve one issue, the legislature has introduced another, which distorts one of the core procedural concepts – the notion of a procedural stage. The new provision fails to meet the structural, formal-logical, systemic-functional, and substantive criteria of a genuine procedural stage. It is only a nominal imitation, lacking scientific accuracy and internal coherence. Delivering a court decision, as a procedural phenomenon, should be regarded as a procedural act – possibly as a phase within the substantive hearing stage – but not as an independent procedural stage. Neither doctrinal theory nor normative logic supports such classification. As a conclusion, the article proposes amendments to procedural codes to align the concept of procedural stage with academically grounded criteria.