Формування безпечного освітнього середовища через розвиток стресостійкості освітян в умовах війни

Abstract

Стаття присвячена теоретичному та емпіричному аналізу особливостей формування безпечного освітнього середовища в умовах воєнного стану з акцентом на розвиток стресостійкості освітян. Актуальність дослідження зумовлена зростанням уваги до забезпечення комплексної безпеки в освітніх закладах у контексті соціальних викликів, спричинених пандемією Covid-19 та повномасштабною війною. Підвищення рівня психологічної напруги серед учасників освітнього процесу, зростання частоти кризових ситуацій та ускладнення умов організації освіт-нього середовища актуалізують потребу у впровадженні ефективних превентивних заходів і захисних механізмів. Метою статті є виявлення особливостей формування безпечного освітнього середовища через розвиток стресостійкості освітян в умовах війни. Представлено дані діагностичного дослідження, проведеного за шкалою резильєнтності Коннора–Девідсона (CD-RISC-10) та критеріями скринінгу посттравматичного стресового розладу. Встановлено наявність середніх і високих кореляційних зв’язків між показниками резильєнтності, а також слабкий зворотний зв’язок між рівнем стресостійкості та симптомами ПТСР. Зроблено висновок, що навіть педагоги із серед-нім та високим рівнем резильєнтності можуть демонструвати ознаки посттравматичних реакцій, що підсилює значення спеціалізованої психопрофілактичної підготовки. Підкреслено важливість професійної готовності педагогів до створення психологічно безпечного середовища, зокрема розвитку навичок емоційної саморегуляції, формування ресурсності та оволодіння технологіями психосоціальної підтримки. Обґрунтовано доцільність включення у програми підвищення кваліфікації спеціальних модулів, спрямованих на формування компетентностей у сфері безпеки освітнього середовища. Зроблено висновок, що комплексний підхід до забезпечення психосоціальної підтримки та розвитку стресостійкості освітян є ключовою умовою функціонування сучасної системи освіти в умовах війни. The article is devoted to the theoretical and empirical analysis of the formation of a safe educational environment under martial law, with an emphasis on the development of teachers’ resilience. The relevance of the study is driven by the growing attention to ensuring comprehensive safety in educational institutions amid social challenges caused by the Covid-19 pandemic and the full-scale war. Increasing psychological tension among participants in the educational process, the rising frequency of crisis situations, and the complication of conditions for organizing the educational environment highlight the need for effective preventive measures and protective mechanisms. The aim of the article is to identify the features of forming a safe educational environment through the development of teachers’ resilience in wartime conditions. The article presents data from a diagnostic study conducted using the Connor–Davidson Resilience Scale (CD-RISC-10) and PTSD screening criteria. The study revealed medium and high correlations between resilience indicators, as well as a weak inverse relationship between resilience levels and PTSD symptoms. It was found that even teachers with medium and high resilience levels may exhibit signs of post-traumatic reactions, which reinforces the importance of specialized psycho-preventive training. The article emphasizes the importance of teachers’ professional readiness to create a psychologically safe environment, particularly through the development of emotional self-regulation skills, strengthening personal resources, and mastering psychosocial support techniques. The inclusion of specialized modules aimed at forming competencies in the field of educational safety in professional development programs is justified. It is concluded that a comprehensive approach to psychosocial support and resilience development among educators is a key prerequisite for the functioning of the modern education system in wartime conditions.