Роль парламенту в системі урядування: теоретико-правові аспекти

Abstract

У статті окреслюються основні функції законодавчих органів. Пропонується модель парламенту, яка відрізняється від традиційної президентсько-гібридної парламентської моделі. Мета статті – дослідити на теоретико-правовому рівні особливості змістовно-організаційних форм та шляхів удосконалення діяльності парламенту як вищого інституту законодавчої влади в країні. Розглядаються детермінанти рівня спроможності і впливу парламенту, а саме: політична та виборча системи; формальні парламентські повноваження; політична воля та політичний простір; технічна спроможність парламентів. Здійснено спробу визначити роль парламенту у формуванні уряду. Розглянуто моделі законодавчих органів, залежно від повноважень та впливу, який вони мають на виконавчу владу. Описано деякі фактори, що впливають на відносну владу законодавчого органу та механізми посилення влади парламенту. В ході дослідження використано аналітичний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, юридично-догматичний, герменевтичний методи дослідження. У підсумку зазначено, що основними функціями парламентів є представництво, законотворчість та нагляд. Парламенти можна класифікувати за рядом моделей – від «штампування» законів до трансформаційної моделі та моделі розвитку. Критеріями зростання повноважень і впливу парламенту є тип політичної та виборчої систем, формальні повноваження, бажання політичних лідерів здійснювати владу, політична воля і політичний простір, а також їх технічні можливості. Шляхи, якими вони намагаються підвищити свою ефективність, включають в себе організацію модернізації інституції шляхом створення багатопартійних правлінь, розширення формальних повноважень, більш ефективне використання можливостей і ресурсів, розширення комунікації з громадськістю та професійної підготовки членів парламенту і представників апарату, залучення експертного середовища до розробки та аналізу рішень.

The article outlines the main functions of legislative bodies and proposes a model of parliament that differs from the traditional presidential-hybrid parliamentary model. The purpose of the article is to research at the theoretical and legal level the specific features of the content and organizational forms and ways of improving the functioning of Parliament as the highest institution of legislative power in the country. The author analyzes the determinants of the level of capacity and influence of parliament, namely: political and electoral systems; formal parliamentary powers; political will and political space; technical capacity of parliaments. An attempt is made to define the role of parliament in government formation. Models of legislative bodies are presented, depending on the powers and influence they have on the executive branch. Some factors affecting the relative power of the legislature and mechanisms for strengthening the power of parliament are described. The study uses analytical, structural-functional, comparative legal, legal-dogmatic, and hermeneutical research methods. In conclusion, the main functions of parliaments are representation, lawmaking and oversight. Parliaments can be classified according to a number of models, from the «stamping out» of laws to the transformation and development models. Criteria for the growth of parliamentary power and influence include the type of political and electoral systems, formal powers, political leaders’ desire to exercise power, political will and political space, and their technical capacities. The ways in which they try to increase their effectiveness include organizing the modernization of their institution by creating multi-party governments, expanding formal powers, more efficient use of opportunities and resources, expanding communication with the public and professional training of members of parliament and staff, and involving the expert community in the development and analysis of decisions.