Цикл романів «Двір шипів і троянд» Сари Дж. маас на фентезійному тлі першої чверті ХХІ століття

Abstract

Резонансним у сучасному фентезійному полі став цикл романів «A Court of Thorns and Roses» Сари Дж. Маас, отримавши, зокрема, суперечливі оцінки у площині етики. Певно зіткнувшись із проблемою типового серіального твору, критики переважно обійшли питання генетики «Двору шипів і троянд» (на відміну від випадку з «Четвертим крилом» Р. Яррос), аспекти його новаторства, привітавши сміливість авторки у пропагуванні проявів жіночої свободи. Між тим, вплив романного циклу не тільки позначився на юній читацькій авдиторії низкою неоднозначних меседжів у сфері міжособистісних взаємин, відобразив тенденції трансформації фентезійного (любовного) роману першої чверті ХХІ ст., але й оригінально продовжив останні. Метою нашої статті є вперше здійснена спроба визначення аспектів традиції й новаторства у «Дворі шипів і троянд» на фентезійному тлі першої чверті ХХІ ст. Відповідно провідними завданнями розвідки є простеження характеру відображення в романному циклі парадигмальної фентезійної трансформації перших десятиліть ХХІ ст.; виявлення ознак метажанрової динаміки в результаті опрацювання С. Дж. Маас популярних у сучасному фентезі художніх рішень і прийомів, а також виявлення типологічних сходжень «Двору шипів і троянд» із рядом сучасних репрезентативних фентезійних текстів. Аналіз романного циклу С. Дж. Маас на сучасному фентезійному тлі свідчить про закономірність його появи як генетично зумовленого тексту, який закріпив і продовжив низку гострих соціокультурних дискурсів, заявлену в творах попередніх західних авторів – С. Маєр, Д. Гаркнесс та ін., на чолі з переглянутими гендерними настановами в бік посилення мотивів влади, сили тощо. Відтворивши основні риси метажанрової трансформації ХХІ ст., текст «Двору шипів і троянд» зафіксував подальшу деформацію ряду етичних норм сучасного суспільства, передовсім зближення первнів добра і зла з демонстрацією їх деміфологізації; зростання пріоритетності матеріального стосовно духовного, зокрема в аспекті тілесної насолоди. Міфопоетичний підхід виражено джойсівського типу не позбавив романний цикл нових художніх рішень (зокрема в музичному відображенні подієвого тла, еротизації одивненого тіла), однак численні з них варто розглядати як ускладнені варіанти популярних у фентезійному корпусі сюжетних моделей кінця ХХ – початку ХХІ ст. The cycle of novels “A Court of Thorns and Roses” by Sarah J. Maas has become resonant in the modern fantasy prose field, receiving, in particular, controversial assessments in the area of ethics. Partially faced with the problem of a typical serial artistic work, critics mostly bypassed the question of the genetics of “A Court of Thorns and Roses” (unlike the case with R. Yarros’s “The Fourth Wing”), aspects of its innovation, welcoming the author’s courage in promoting manifestations of female freedom. Meanwhile, the influence of this novel cycle not only affected the young readership with a number of ambiguous messages in the field of interpersonal relationships, reflected the trends of transformation of the fantasy (romance) novel of the first quarter of the XXI century, but also originally continued the latter. The purpose of our article is the first attempt to define aspects of tradition and innovation in “A Court of Thorns and Roses” against the fantasy background of the first quarter of the XXI century. Accordingly, the key tasks of the article are to trace the nature of the reflection in this novel cycle of the paradigmatic fantasy transformation of the first decades of the XXI century; to identify signs of metagenre dynamics as a result of S. J. Maas’s elaboration of artistic solutions and techniques popular in modern fantasy, as well as to identify typological similarities between “A Court of Thorns and Roses” and a number of modern representative fantasy texts. An analysis of the novel cycle by S. J. Maas against a modern fantasy backdrop indicates the regularity of its emergence as a genetically determined text that consolidated and continued a series of sharp socio-cultural discourses expressed in the artistic works of previous Western authors – S. Meyer, D. Harkness, etc., led by revised gender guidelines towards amplification the motives of power, strength, etc. Recreating the main features of the metagenre transformation of the XXI century, the text of “A Court of Thorns and Roses” recorded the further deformation of a number of ethical norms of modern society, primarily the convergence of the principles of good and evil with a demonstration of their demythologizing; the increasing priority of the material over the spiritual, in particular in the aspect of bodily pleasure. The mythopoetic approach of a distinctly Joycean type did not deprive this novel cycle of new artistic solutions (in particular, in the musical reflection of the event background, the eroti-cization of the strange body), but many of them should be considered as complicated variants of the plot models popular in the fantasy corpus of the end of the XX – the beginning of the XXI centuries.