Проблеми правового регулювання відносин, об’єктом яких є тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності

Abstract

Стаття присвячена дослідженню проблеми правового регулювання відносин, об’єктом яких є тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності (далі – Тимчасова споруда). Дослідження проблем правового регулювання відносин з використання Тимчасових споруд є актуальним в умовах сьогодення, оскільки чинне законодавство не містить достатньої кількості правових засобів для чіткої регламентації цієї галузі суспільних відносин, що створює цілу низку юридич-них колізій у сфері регулюванні правовідносин з використання Тимчасових споруд. Особливу увагу в статті присвячено проблематиці нормативного регулювання правових відносин з використання Тимчасової споруди як рухомої речі в розумінні цивільного права, зокрема як об’єкта права власності, та юридичній відповідальності за порушення порядку встановлення Тимчасової споруди тощо. У статті проаналізовано норми Цивільного кодексу України [3], Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» [1], Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності [2], які визначають поняття та ознаки Тимчасових споруд, порядок їх розміщення у випадках, визначених чинним законодавством України, а також особливості та межі здійснення речових прав стосовно тимчасових споруд. Окрема увага була приділена аналізу норм чинного законодавства, які дозволяють визначити категорію речей, до якої можна віднести Тимчасову споруду, а також визначити правовий статус останньої як об’єкта права власності. Автор зробив акцент на дослідженні питання відповідальності за порушення встановленого законом порядку розміщення та користування Тимчасовою спорудою.Під час дослідження було встановлено, що механізм правового регулювання відносин з використання Тимчасових споруд є недосконалим, адже останній не містить правових засобів, які б передбачали юридичну відповідальність особи за порушення встановлених правил щодо користування Тимчасовими спорудами, а також відносили Тимчасову споруду до категорії речей (рухомих чи нерухомих) та визначали останню як об’єкт права власності в цілому. На підставі аналізу норм чинного законодавства були зроблені висновки, які дозволяють стверджувати, що механізм правового регулювання відносин з використання Тимчасової споруди не містить достатньої кількості правових засобів, які здатні визначити її як повноцінний об’єкт суспільних відносин, адже норми чинного законодавства чітко не визначають Тимчасову споруду як рухому річ у розумінні цивільного права та не відносять її до об’єктів права власності. Регулювання відносин, об’єктом яких виступають Тимчасові споруди, з урахуванням зазначених юридичних прогалин, здійснюється за допомогою судової практики, що, своєю чергою, створює юридичну невизначеність. Також був зроблений висновок і про те, що значного вдосконалення потребує механізм пра-вового регулювання відносин, об’єктом яких виступає Тимчасова споруда в частині юридичної відповідальності. Адже чинне законодавство не містить жодної норми, на підставі якої можна притягнути до юридичної відповідальності осіб, які порушують вимоги, що висуваються до використання Тимчасових споруд. З урахуванням проведеного дослідження був зроблений загальний висновок про те, що механізм правового регулювання відносин, об’єктом яких виступає Тимчасова споруда, потребує ретельної уваги з боку законодавця, а тому єдиним інструментом удосконалення такого механізму є закріплення на законодавчому рівні комплексу юридичних засобів, які усунуть наявні прогалини, що перешкоджають учасникам правовідносин повноцінно реалізовувати свої права стосовно такого об’єкта правовідносин, як Тимчасові споруди. This article is dedicated to the study of the issues of legal regulation of relations, the object of which is temporary structures for business activities (hereinafter referred to as Temporary Structures). The study of the problems of legal regulation of relations involving Temporary Structures is relevant in today’s conditions, as the current legislation does not provide sufficient legal means for clear regulation in this area of social relations, which in turn creates a number of legal conflicts in the regulation of legal relations involving Temporary Structures. Particular attention in the article is devoted to the issues of legal regulation of social relations related to the use of Temporary Structures as movable property in the sense of civil law, as an object of ownership rights, and to legal liability for violations of the procedure for establishing Temporary Structures, etc. The article analyzes the norms of the Civil Code of Ukraine, the Law of Ukraine «On the Regulation of Urban Development Activities», the Procedure for the Placement of Temporary Structures for Entrepreneurial Activities, which define the concepts and characteristics of Temporary Structures, the procedure for their placement in cases specified by current Ukrainian legislation, as well as the features and limits of exercising property rights in relation to the latter.Special attention was paid to the analysis of the norms of current legislation that would classify the Temporary Structure into the appropriate category of things in civil law, as well as determine its legal status as an object of ownership. The author emphasized the study of the institution of liability for violation of the established legal order regarding the placement and use of the Temporary Structure. During the research, it was found that the mechanism for legal regulation of relations regarding the use of Temporary Structures is imperfect, as it does not contain legal means that would establish the legal liability of a person for violation of the established rules regarding the use of Temporary Structures, nor does it classify the Temporary Structure into the category of things (movable or immovable property) and define it as an object of ownership as a whole.Based on the analysis of the norms of current legislation, the following conclusions have been drawn that allow us to assert that the mechanism of legal regulation of relations concerning the use of Temporary Structures does not contain a sufficient number of legal tools capable of defining the latter as a full-fledged object of social relations, since the norms of current legislation do not clearly define Temporary Structure as a movable property in the sense of civil law and do not classify it as an object of property rights. Regulation of relations where Temporary Structures are the object, taking into account the mentioned legal gaps, is carried out through judicial practice, which simultaneously creates legal uncertainty.It was also concluded that the mechanism of legal regulation of relations involving Temporary Structures needs significant improvement in terms of legal liability. After all, the current legislation does not contain any norm that would allow for the legal liability of persons who violate the requirements imposed on the use of Temporary Structures.Taking into account the conducted research, a general conclusion was made that the mechanism of legal regulation of relations, the object of which is a Temporary Structure, requires careful attention from the legislator, and therefore the only tool for improving it is the enshrinement at the legislative level of a complex of legal means that will eliminate the existing gaps that hinder participants in legal relations from fully exercising their rights in relation to such an object of legal relations as Temporary Structures.