Відповідальність за порушення господарських зобов’язань в умовах Force Majeure

Abstract

Актуальність заявленої тематики наукового дослідження обумовлюється зростаючим значенням проблеми відповідальності за порушення господарських зобов’язань в умовах форс-мажору, що набуває особливого значення в період дії воєнного стану, пандемії та інших викликів. Наявність у правових системах положень щодо звільнення від відповідальності у разі непереборної сили не знімає наукових дискусій стосовно визначення відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань, можливості зловживань з боку учасників господарських відносин та необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника. Форс-мажор, будучи інструментом, покликаним захистити сторони від несправедливих наслідків, водночас здатний створювати правову невизначеність та сприяти ухиленню від виконання зобов’язань. Методами дослідження виступають наступні методи наукового пізнання. Так, системний метод дав можливість визначити місце форс-мажору у структурі правовідносин та оцінити його вплив на ефективність господарського обороту. Порівняльно-правовий метод дозволив проаналізувати, як інститут форс-мажору регламентується у різних правових системах, наприклад, у національному праві України, французькому та німецькому праві. Формально-юридичний метод дозволив детально аналізувати конкретні норми законодавства, договорів та судову практику щодо форс-мажоруУ статті здійснено аналіз природи форс-мажору як юридичного факту та запропоновано розуміти його як інструмент балансуванні інтересів сторін договірних відносин. Виявлено тенденції у правозастосовній практиці щодо тлумачення форс-мажору, встановлено ризики зловживання посиланням на непереборну силу та окреслено механізми, які можуть мінімізувати такі ризики.Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленому осмисленні відповідальності сторін господарських зобов’язань в умовах форс-мажору та у виробленні підходів до узгодження принципу обов’язковості договору з винятковими обставинами, що унеможливлюють його виконання. Практична цінність наукового дослідження полягає у вдосконаленні концепції форс-мажору, що передбачає часткове звільнення від відповідальності у випадках, коли обставини непереборної сили унеможливлюють належне виконання лише певної частини зобов’язання. The relevance of the chosen research topic is determined by the growing importance of the issue of liability for breach of commercial obligations under force majeure, which acquires particular significance during martial law, pandemics, and other challenges. The presence of provisions on exemption from liability in the event of force majeure in legal systems does not eliminate academic debates regarding liability for non-performance or improper performance of commercial obligations, the possibility of abuses by participants in business relations, and the necessity of ensuring a fair balance between the interests of the creditor and the debtor. Force majeure, while intended to protect parties from unfair consequences, is at the same time capable of creating legal uncertainty and facilitating avoidance of obligations.The research methods applied include the following. The systemic method made it possible to determine the place of force majeure within the structure of legal relations and to assess its impact on the efficiency of business turnover. The comparative-legal method made it possible to analyze how the institution of force majeure is regulated in different legal systems, for example, in the national law of Ukraine, French law, and German law. The formal-legal method allowed for a detailed analysis of specific legislative provisions, contractual clauses, and judicial practice regarding force majeure.The article analyzes the nature of force majeure as a legal fact and proposes to understand it as an instrument for balancing the interests of the parties to contractual relations. Trends in law enforcement practice regarding the interpretation of force majeure have been identified, risks of abuse of reference to force majeure have been established, and mechanisms that may minimize such risks have been outlined.Theoretical significance of the research lies in a deeper understanding of the liability of parties to commercial obligations under force majeure and in developing approaches to harmonizing the principle of pacta sunt servanda with exceptional circumstances that make its performance impossible. The practical value of the research lies in improving the concept of force majeure, which provides for partial exemption from liability in cases where force majeure circumstances prevent proper performance of only a certain part of the obligation.