Процедурні права: досвід України та Німеччини

Abstract

Статтю присвячено порівняльно-правовому дослідженню вітчизняного та німецького вчення про процедурні права. Під час про ведення дослідження було використано широкий спектр загальнонаукових і спеціально-юридичних методів наукового пізнання, а саме: метод діалектичної логіки, порівняльно-правовий, формально-юридичний, системно-структурний та системно-функціональний методи. На підставі аналізу вітчизняної юридичної літератури автор доходить висновку про те, що в Україні відсутнє єдине, внутрішньо узго джене вчення про основні права людини. Наразі в межах окремих галузей права сформовані самодостатні вчення про одні й ті ж права та свободи людини. Ця обставина призводить до штучного роз’єднання основних прав людини і процедурних прав між конституційним та адміністративним правом. Автор обстоює думку, що процедурні права нерозривно пов’язані з основними правами й свободами людини та громадянина, що реалізуються з обов’язковим залученням суб’єктів публічної адміністрації. Ця обставина дає можливість ідентифікувати правовідносини, які виникають між ними, як адміністративно-правові. Саме процедурні права є гарантіями реалізації основних прав і свобод людини, які реалізуються у сфері публічного адміністрування. Таким чином, через конкретизацію механізмів реалізації процедурних прав адміністративне право виконує покладений на цю галузь права обов’язок щодо формування досконалих механізмів реалізації конституційних прав і свобод громадян, які здійснюються у сфері публічного адміністрування. Підтримано ідею про об’єктивну необхідність створення єдиних стандартів адміністративної процедури в Україні. Такі стандарти могли б знайти своє нормативне закріплення на рівні Адміністративно-процедурного кодексу України або спеціалізованого закону про адміністративну процедуру, про необхідність створення яких вітчизняні вчені та практики говорять уже більше двадцяти років. Як еталон для створення такого нормативно-правового акта можна було би використати наявний у Німеччині Федеральний закон про адміністра тивну процедуру. The article is devoted to comparative legal study of national and German doctrine of procedural rights. During the research a wide range of general scientific and special-legal methods of scientific knowledge was used, in particular: the method of dialectical logic, comparative-legal, formal-legal, system-structural and system-functional methods. Based on the analysis of domestic legal literature, the author concludes that there is no unified, internally agreed doctrine of fundamental human rights in Ukraine. At present, self-sufficient doctrines of the same human rights and freedoms are formed within individual branches of law. This fact leads to an artificial separation of fundamental human rights and procedural rights between constitutional and administrative law. The author argues that procedural rights are inextricably linked to the fundamental rights and freedoms of man and citizen, which are realized with the obligatory involvement of public administration subjects. This fact makes it possible to identify the legal relationships that arise between them as administrative and legal. Procedural rights are the guarantees of the realization of fundamental human rights and freedoms that are exercised in the field of public administration. Thus, by specifying the mechanisms for the exercise of procedural rights, administrative law fulfills the obligation assigned to this area of law to form perfect mechanisms for the exercise of constitutional rights and freedoms of citizens, which are exercised in the field of public administration. The idea of the objective necessity of creating uniform standards of administrative procedure in Ukraine was supported. Such standards could find their normative fixation at the level of the Code of Administrative Procedure of Ukraine or the specialized law on administrative procedure, the need to create, which have been taught by Ukrainian legal scholars and practitioners for over twenty years. The federal administrative law in Germany could be used as a reference for creating such a legal act.