Нормативно-правове забезпечення системи застосування безпілотних авіаційних систем Державною прикордонною службою України

Abstract

У статті здійснено поглиблений, системний аналіз чинного законодавства, що становить фундамент для застосування безпілотних авіаційних систем (надалі – БАС) органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (надалі – ДПСУ). Дослідження охоплює всю ієрархічну структуру національного законодавства, яке визначає порядок використання БАС, починаючи від основоположних актів вищої юридичної сили, таких як Повітряний кодекс України та профільний Закон України «Про Державну прикордонну службу України», і закінчуючи спеціалізованими підзаконними актами, що деталізують операційні процедури, зокрема Постановою Кабінету Міністрів No 954 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» та ключовим відомчим документом – Наказом Міністерства оборони України No 661, що затверджує «Правила виконання польотів безпілотними авіаційними комплексами державної авіації України». Встановлено, що чинне законодавство, незважаючи на наявність базових повноважень, характеризується значною фрагментарністю, внутрішніми суперечностями та наявністю суттєвих прогалин, що в сукупності створює режим правової невизначеності. Ця ситуація генерує значні операційні та юридичні ризики для персоналу ДПСУ, який змушений діяти в умовах, коли виконання службових обов’язків може формально суперечити застарілим нормам авіаційного законодавства. Центральним об’єктом аналізу є фундаментальна правова колізія, що виникає через механічне поширення на БАС загальних вимог (сертифікація, реєстрація, допуски), розроблених для традиційної пілотованої авіації, які є нерелевантними та операційно неможливими для виконання щодо більшості типів дронів, які використовуються ДПСУ. Особливу увагу приділено аналізу новітніх законодавчих ініціатив, зокрема законопроєктів No 8185 та No 8186, які є відповіддю на нагальні виклики безпеки. Детально розкрито, як ці акти кардинально трансформують роль ДПСУ від простого користувача повітряного простору до його активного охоронця, надаючи повноваження з примусового припинення польотів БАС, які використовуються для протиправної діяльності у прикордонній смузі. Водночас наголошується, що це розширення повноважень породжує нові виклики, що вимагають подальшої деталізації, зокрема розробки чітких міжвідомчих протоколів деконфліктизації та правил застосування сили. Обґрунтовано висновок про нагальну стратегічну потребу в ухваленні єдиного комплексного законодавчого акту, який би системно врегулював усі аспекти «життєвого циклу» та застосування БАС ДПСУ, враховуючи унікальну гібридну специфіку її діяльності, що поєднує правоохоронні та оборонні завдання. The article provides an in-depth, systematic analysis of the regulatory and legal component that forms the foundation for the use of unmanned aerial systems (UAS) by the state border protection bodies of the State Border Guard Service of Ukraine (hereinafter – SBGS). The research covers the entire hierarchical structure of national legislation that directly or indirectly regulates the use of UAS, ranging from fundamental acts of the highest legal force, such as the Air Code of Ukraine and the specialized Law of Ukraine «On the State Border Guard Service of Ukraine,» to specialized by-laws that detail operational procedures, including the Cabinet of Ministers’ Resolution No. 954 «On Approval of the Regulation on the Use of the Airspace of Ukraine» and the key departmental document – the Ministry of Defence Order No. 661, which approves the «Rules for the Operation of Unmanned Aerial Systems of State Aviation of Ukraine.» It has been established that the current legal framework, despite the existence of basic powers, is characterized by significant fragmentation, internal contradictions, and the presence of substantial gaps, which collectively create a regime of legal uncertainty. This situation generates significant operational and legal risks for SBGS personnel, who are forced to operate in conditions where the performance of their official duties may formally contradict outdated aviation legislation. The central object of analysis is the fundamental legal conflict arising from the mechanical extension of general requirements (certification, registration, permits), developed for traditional manned aviation, to UAS, which are irrelevant and operationally impossible to implement for most types of drones used by the SBGS. Special attention is paid to the analysis of recent legislative initiatives, particularly draft laws No. 8185 and No. 8186, which are a response to urgent security challenges. It is detailed how these acts fundamentally transform the role of the SBGS from a mere user of airspace to its active guardian, granting powers for the forced termination of UAS flights used for illegal activities in the border strip. At the same time, it is emphasized that this expansion of powers creates new challenges that require further detailing, particularly the development of clear inter-agency deconfliction protocols and rules of engagement. The conclusion is substantiated regarding the urgent strategic need to adopt a single, comprehensive legislative act that would systematically regulate all aspects of the «life cycle» and application of UAS by the SBGS, taking into account the unique hybrid nature of its activities, which combines law enforcement and defense tasks.