Мовотворчість літописного дискурсу в художньому тексті “Літопису сірого ордену” П. Дерев’янка: між історичною стилізацією та авторською інновацією;

Abstract

Статтю присвячено комплексному дослідженню мовотворчості літописного дискурсу в художньому тексті трилогії Павла Дерев’янка «Літопис сірого ордену», що розглядається як результат взаємодії історичної стилізації та авторської інновації. Актуальність дослідження зумовлена посиленням інтересу сучасної лінгвістики до когнітивно-дискурсивного аналізу художніх текстів, а також недостатньою систематизацією мовних механізмів відтворення літописної моделі світу в сучасній українській прозі, зокрема в межах жанрових модифікацій темного фентезі та альтернативної історії. Метою статті є виявлення та опис основних мовних, стилістичних і дискурсивних засобів, за допомогою яких у художньому тексті моделюється ефект історичної достовірності, формується ілюзія літописного письма та конструюється цілісна авторська картина світу. Для досягнення поставленої мети використано методи дискурс-аналізу, лексико-семантичного, контекстуального, стилістичного та когнітивного аналізу, що дає змогу розглядати художній текст як складне когнітивно-комунікативне утворення, занурене в ширший культурно-історичний контекст. У ході дослідження встановлено, що літописний дискурс у творі Павла Дерев’янка не зводиться до механічного відтворення мовних моделей давнього літописання, а функціонує як стилістично трансформований художній конструкт, інтегрований у сучасний наратив. Проаналізовано роль архаїзованої лексики, літописних формул, сакралізованих номінацій, міфонімів, хронотопних і наративних маркерів, які в поєднанні з неологізмами, іншомовними вкрапленнями та авторськими семантичними зсувами формують індивідуально-авторський ідіостиль. Доведено, що мовотворчість письменника спрямована не лише на стилізацію історичного письма, а й на активне моделювання альтернативної історичної реальності, у межах якої художньо осмислюються проблеми пам’яті, влади, відповідальності, вибору та колективної ідентичності. Зроблено висновок, що аналіз літописного дискурсу є продуктивним інструментом дослідження художнього тексту, оскільки дозволяє інтегрувати лінгвістичний, когнітивний та культурологічний аспекти інтерпретації в єдину аналітичну модель. The article is devoted to a comprehensive study of the linguistic creativity of chronicle discourse in the literary text of Pavlo Derevianko’s trilogy The Chronicle of the Gray Order, which is interpreted as the result of the interaction between historical stylization and authorial innovation. The relevance of the research is determined by the increasing interest of modern linguistics in the cognitive-discursive analysis of literary texts, as well as by the insufficient systematization of linguistic mechanisms used to reproduce the chronicle model of the world in contemporary Ukrainian prose, particularly within the genre modifications of dark fantasy and alternative history. The aim of the article is to identify and describe the main linguistic, stylistic, and discursive devices through which the effect of historical authenticity is modeled in the literary text, the illusion of chronicle narration is created, and a coherent authorial worldview is constructed. To achieve this aim, the study employs methods of discourse analysis, lexical-semantic, contextual, stylistic, and cognitive analysis, which make it possible to consider the literary text as a complex cognitive-communicative formation embedded in a broader cultural and historical context. The research demonstrates that chronicle discourse in Pavlo Derevianko’s work is not reduced to a mechanical reproduction of linguistic patterns characteristic of medieval chronicles, but functions as a stylistically transformed artistic construct integrated into a modern narrative. The role of archaized vocabulary, chronicle formulas, sacralized nominations, mythonyms, chronotopic and narrative markers is analyzed; in combination with neologisms, foreign-language elements, and authorial semantic shifts, these features shape an individual authorial idiolect. It is proved that the writer’s linguistic creativity is aimed not only at the stylization of historical writing, but also at the active modeling of an alternative historical reality, within which issues of memory, power, responsibility, choice, and collective identity are artistically conceptualized. The article concludes that the analysis of chronicle discourse is a productive approach to the study of literary texts, as it allows for the integration of linguistic, cognitive, and cultural perspectives into a unified analytical model.