Образ поета-борця і пророка в ліриці Т.Осьмачки («Деспотам», «Скарга», «Монолог»)

Abstract

Поетична творчість Т.Осьмачки своєю тематикою, ідейним пафосом належить до української літератури опору. У жодному творі митець не виявив ілюзій щодо революції, а пануючий режим сприймав як ворожий людині й народові. Громадянська позиція Осьмачки, усвідомлений обов’язок митця найповніше виявився в його екзистенційному виборі – боротьбі проти системи. Задекларований у вірші «Деспотам» бій із нею поет зреалізував у творчості й особистому житті, втіливши в такий спосіб ідею слова і діла. Драматизм емігрантської долі спонукає Осьмачку як людину і митця до осмислення буття України в контексті історичних реалій та космічних законів, що відображено в мотивах поета-пророка («Скарга») та поета-богоборця ( «Монолог»).