Казимир Гурницький як педагог та дослідник історії українського сходознавства (до 100-річчя від дня народження)

Abstract

Накопичення наукового досвіду являє собою кумулятивний процес, котрий охоплює академічні інституції та навчальні заклади як крупних, так і периферійних центрів. Окремі важливі розробки цілком можуть бути здійснені і на периферії, а їхнє значення ми починаємо розуміти лише з плином часу. Інтеграція дослідника у систему інформаційних та інституційних зв’язків у науково-освітньому середовищі, публікації та інші засоби апробації результатів досліджень роблять їх надбанням усього наукового загалу і формують новий рівень науки. Ужгородський педагог та дослідник Казимир Гурницький невдовзі після реабілітації визначного українського письменника та орієнталіста Агатангела Кримського узявся за реконструкцію його біографії та виважену оцінку сходознавчого спадку. Це було здійснено з поради наукового керівника Гурницького в аспірантурі професора Івана Гранчака. Станом на середину 1960-х рр. жодних серйозних напрацювань і щодо історії українського сходознавства, і щодо постаті Кримського не існувало, за винятком кількох абзаців і заміток в енциклопедіях, або узагальнюючих дослідженнях. Тому К. Гурницькому доводилось починати фактично з нуля, крок за кроком опрацьовувати інформацію у бібліотеках та архівах. Відтворення фактів біографії Кримського та презентація його досліджень у сферах тюркології, арабістики та іраністики вимагали величезної ерудиції, копіткого підходу і навіть громадянської сміливості, адже мова йшла про постать вченого, з котрого лише нещодавно у 1957 р. зняли тавро «ворога народу». Ці риси, котрими в достатній мірі володів К. Гурницький і прояви котрих простежено через його особисті спогади та відбито в документах, створили можливість успішно завершити текст дисертації і захистити її в А. Кримському, яке вийшло українською та російською мовами. Ці дослідження фіксуються в міжнародній системі бібліографічної інформації WorldCat. А авторитет Казимира Гурницького, який почав відтворювати поступ українського сходознавства в контексті своєї науково-педагогічної залишається беззаперечним. The accumulation of scientific experience is a cumulative process that encompasses academic institutions and educational establishments in both large and peripheral centers. Some important developments may well be carried out on the periphery, and we begin to understand their significance only over time. The integration of the researcher into the system of information and institutional connections in the scientific and educational environment, publications and other means of testing research results make them the property of the scientific community and form a new level of science. Uzhhorod teacher and researcher Kazymyr Hurnytskyi, shortly after the rehabilitation of the prominent Ukrainian writer and orientalist Agatangel Krymskyi, undertook the reconstruction of his biography and a balanced assessment of his orientalist heritage. This was done on the advice of Gurnytsky's graduate supervisor, Professor Ivan Granchak. As of the mid-1960s, there were no serious works on the history of Ukrainian Oriental studies or on the figure of Krymsky, with the exception of a few paragraphs and notes in encyclopedias or generalizing studies. Therefore, K. Hurnytskyi had to start virtually from scratch, step by step processing information in libraries and archives. Reproducing the facts of Krymsky's biography and presenting his research in the fields of Turkology, Arab studies, and Iranian studies required enormous erudition, a painstaking approach, and even civic courage, as we were talking about the figure of a scientist from whom the stigma of "enemy of the people" had only recently been lifted. These traits, which K. Gurnytsky possessed to a sufficient extent and the manifestations of which are traced through personal memories of him and reflected in documents, created the opportunity to successfully complete the text of the dissertation and defend it in 1970. At the same time, a biographical study dedicated to A. Krymsky was prepared, which was published in Ukrainian and Russian. These studies are recorded in the international bibliographic information system WorldCat. And the authority of Kazimierz Hurnytsky, who began to reproduce the progress of Ukrainian Oriental studies in the context of its of research and teaching, remains undisputed.