Роль досліджень пуповинної крові у новонароджених

Abstract

Вступ. Оцінка параметрів пуповинної крові в режимі реального часу має значення для процесу клінічного прийняття рішень. Унікальний біохімічний профіль та клітинний склад пуповинної крові підкреслює потенціал як діагностичного інструменту, так і терапевтичної модальності. Мета дослідження. Проаналізувати та оцінити норми та причини зміни композиції пуповинної крові порівняно з периферичною кров’ю, оцінити шляхи покращення інтерпретації показників з метою покращення догляду для матерів і новонароджених. Матеріали та методи. Проведено аналіз літературних джерел як зарубіжної, так і вітчизняної на- укової літератури за останні десять років із тематики композиції пуповинної крові в нормі та при патології на основі інформаційного пошуку у бібліографічних базах даних: Web of Science, Scopus, PubMed, Springer, Acronym Finder, ACP Journal Club, Medscape. Результати досліджень. Як елемент ранньої діагностики, аналіз біомаркерів відкриває нові можливості для цільового моніторингу під час і після пологів, що кардинально змінює надання акушерської допомоги. Поточні протоколи часто не передбачають систематичного аналізу біохімічного складу пупо- вини, що веде до втрати шансів на раннє втручання. Таким чином, є нагальна потреба у включенні таких оцінок до щоденної клінічної практики. Література вказує, що встановлення специфічних біохімічних порогів допоможе лікарям ідентифікувати новонароджених, які потребують пильного нагляду або лікування, тим самим знижуючи ризики гіпоксії при народженні. Необхідні додаткові дослідження для глиб- шого розуміння впливу різних біохімічних компонентів пуповинної крові на функціональну здатність компонентів і їхній вплив на гіпоксичну захворюваність. Крім того, технологічний прогрес дозволяє покращити моніторинг у реальному часі, даючи можливість швидше й точніше оцінити біохімічний склад пуповинної крові. Впровадження портативних пристроїв може сприяти своєчасним втручанням і мати значний вплив на неонатальну захворюваність, пов’язану з гіпоксією. Розробка протоколів, які використовують ці новітні технології, має стати пріоритетом в акушерській практиці. Висновки. Інтеграція цієї інформації в клінічні настанови має потенціал удосконалити процеси спостереження і покращити результати для новонароджених, що перебувають у групі ризику. Вивчення нейропротекторних механізмів, притаманних пуповинній крові, відкриває шлях до інноваційних терапій, які використовують ці біологічні ресурси повною мірою. Introduction. Real-time assessment of umbilical cord blood parameters plays a crucial role in clinical decision-making. The unique biochemical profile and cellular composition of cord blood highlight its potential as both a diagnostic tool and a therapeutic modality. The aim of the study. To analyze and evaluate the normal values and factors influencing the composition of umbilical cord blood in comparison with peripheral blood, and to assess ways to improve the interpretation of these indicators in order to enhance care for mothers and newborns. Materials and methods. A literature review was conducted using both international and domestic scientific sources from the past ten years on the topic of cord blood composition in health and disease. The review was based on information retrieved from bibliographic databases: Web of Science, Scopus, PubMed, Springer, Acronym Finder, ACP Journal Club, and Medscape. Results. As an element of early diagnostics, biomarker analysis opens new possibilities for targeted monitoring during and after birth, significantly transforming obstetric care. Current clinical protocols often lack systematic biochemical assessment of cord blood, resulting in missed opportunities for early intervention. Therefore, there is an urgent need to incorporate such assessments into routine clinical practice. Literature suggests that defining specific biochemical thresholds can help physicians identify newborns in need of close monitoring or treatment, thereby reducing the risk of perinatal hypoxia. Further research is needed to better understand the functional implications of various biochemical components in cord blood and their role in hypoxia-related morbidity. Additionally, technological advancements enable real-time monitoring and facilitate faster, more accurate assessment of cord blood biochemistry. The implementation of portable devices could support timely interventions and significantly impact neonatal morbidity associated with hypoxia. Developing protocols that incorporate these modern technologies should become a priority in obstetric care. Conclusions. Integrating this information into clinical guidelines has the potential to improve surveillance processes and outcomes for at-risk newborns. Investigating the neuroprotective properties of cord blood paves the way for innovative therapies that fully utilize these biological resources.