Відшкодування потерпілим шкоди, завданої в результаті воєнних злочинів

Abstract

Метою цього дослідження є розбір специфіки та процесу виплати відшкодувань особам, які постраждали внаслідок масштабної збройної агресії рф щодо України. Дослідження зосереджується на огляді чинних методів відшкодування втрат людям, що зазнали лиха від воєнних дій. Акцентується, що міжнародне право зобов’язує країни, які порушили норми, відшкодовувати шкоду, заподіяну їхніми вчинками чи діями тих, хто діяв згідно з їхніми розпорядженнями. Визначено, що тими, хто має право на компенсації за порушення норм міжнародного гуманітарного права, є особи, які постраждали внаслідок цих порушень, зокрема цивільне населення, військовополонені, родичі та близькі загиблих, а також держава. Наведено перелік шляхів для відшкодування шкоди, завданої війною: звернення до вітчизняних судів, іноземних судів, Європейського суду з прав людини, Міжнародного суду ООН, інвестиційного арбітражу, спеціально заснованих фондів чи комісій. Підкреслено, що на сьогодні єдиного механізму відшкодування збитків від збройної агресії рф проти України не існує. Однак, найбільш багатообіцяючим для України виглядає розробка міжнародного компенсаційного механізму. Його ключове завдання – відшкодування збитків, яких завдала російська федерація. Цей механізм має охоплювати різні типи втрат, зокрема, від руйнувань та пошкоджень майна, і аж до компенсації втрат, пов’язаних із втратою контролю над активами. З’ясовано наступне: виплата компенсацій має надзвичайне значення, особливо у площині міжнародного гуманітарного права, бо особи, що постраждали від війни, відчувають довготривалі наслідки, які впливають на здоров’я, можливості отримання прибутку та загальну стабільність життя; важливою складовою відшкодування збитків та однією з гарантій її здійснення є збір та документування якісної доказової бази завданої шкоди як у цивільному, так і в кримінальному судочинствах; головним критерієм для визначення того чи іншого механізму компенсації збитків має бути його ефективність. This article endeavors to scrutinize the frameworks and protocols surrounding reparations for individuals impacted by the armed aggression of the russian federation against Ukraine. The core of this analysis lies in examining currently employed strategies for providing redress to those affected by military activities. Emphasis is given to the foundational principle within international law, which obligates that countries found in violation of established norms are duty-bound to implement measures aimed at compensatory the damages stemming from their actions, or the actions undertaken at their behest. Furthermore, the identification of eligible recipients for these reparations under international humanitarian law is undertaken; this includes, but is not limited to, civilians, prisoners of war, the immediate family members of victims, and the affected state itself. Here’s a breakdown of ways to seek compensation for war-related harm: pursuing claims within the national judicial system, bringing cases before foreign courts, approaching the European Court of Human Rights, seeking recourse at the International Court of Justice, utilizing investment arbitration processes, or engaging with specially established funds or commissions. Currently, a universally accepted approach for compensating for the damages resulting from the Russian Federation’s armed aggression against Ukraine does not exist. Nevertheless, Ukraine’s most auspicious avenue appears to be the establishment of an international compensation structure. This mechanism is designed to redress the harm inflicted by the Russian Federation, offering compensation for a diverse spectrum of damages. This spans a range of losses, encompassing the destruction and impairment of assets, as well as the detrimental consequences arising from the relinquishment of property control. The conclusions are that: the payment of compensation is extremely important, especially in the context of international humanitarian law, because people who have become victims of war face long-term consequences that affect their health, earning potential, and general stability of life; an important component of compensatory damages and one of the guarantees of its implementation is the collection and documentation of a high-quality evidence base of the damage caused in both civil and criminal proceedings; the main criterion for choosing a particular mechanism for compensation for damage should be its effectiveness.