Неологія Тараса Шевченка: способи перекладу польською мовою

Abstract

У статті проаналізовано особливості перекладу авторських лексичних новотворів Т. Шевченка польською мовою. Метою дослідження було зʼясування мовної специфіки та способів перекладу авторських лексичних інновацій Т. Шевченка польською мовою. Зазначено польських та українських перекладачів поезії Т. Шевченка упродовж ХІХ–ХХ ст. (Л. Бельмонт, А. Гожалчинський, С. Грудзінський, Г. Даніловський, Є. Єнджеєвич, С. Жеромський, П. Свенцицький, Л. Совінський, В. Фельдман, І. Франко). Досліджено 135 лінгвоодиниць, які є відповідниками 135 лексичних інновацій поета. Здійснено порівняльний аналіз авторських новотворів Т. Шевченка в українській і польській мовах. На конкретному лексичному матеріалі доведено, що для адекватного перекладу авторських інновацій необхідна наявність у перекладача не лише інформації про сам твір та особливості його мовного оформлення, але й фонових знань про історію, культуру, звичаї, традиції й національний менталітет українського народу. Зʼясовано, що переклад авторських лексичних новотворів Т. Шевченка польською мовою здійснено переважно за допомогою описового способу, який максимально зберігає семантику лексичних інновацій. Помічено, що новотвори, перекладені способом транслітерації/транскрипції, зберігають своє звучання і надають усьому контекстові, у якому вживаються, певного стилістичного колориту. Констатовано, що дослівний переклад максимально наближає дібраний відповідник до оригінального найменування. Описано складні випадки перекладу авторських лексичних новотворів польською мовою. Засвідчено найменше перекладів лексичних інновацій Т. Шевченка авторськими найменуваннями (їх вдало створив перекладач П. Купрись), що свідчить про складність створення неологізмів іншою мовою, зважаючи на семантичні особливості лексичних інновацій у мові оригіналу.

This article examines the challenges and strategies involved in translating Taras Shevchenko’s authorial lexical neologisms into Polish. The aim of the study is to explore the linguistic distinctiveness of Shevchenko’s neologisms and identify the methods used to render them accurately in Polish. The research reviews key Polish and Ukrainian translators of Shevchenko’s poetry from the 19th and 20th centuries, including L. Belmont, A. Gorzałczyński, S. Grudziński, H. Danilowski, S. Żeromski, J. Jędrzejewicz, P. Kupryś, B. Lepkyi, L. Sowiński, W. Feldman, I. Franko and P. Święcicki. A total of 135 lexical items – corresponding to 135 of Shevchenko’s lexical innovations – are analyzed. A comparative analysis is conducted to assess the treatment of these neologisms in both the original Ukrainian and their Polish translations. Through specific lexical examples, it is demonstrated that an adequate translation of authorial innovations requires the translator to possess not only knowledge of the work itself and its linguistic structure, but also background understanding of Ukrainian history, culture, customs, traditions, and national mentality. The findings show that the translation of Shevchenko’s authorial lexical neologisms into Polish was carried out predominantly through descriptive methods, which most effectively preserve the semantics of the original innovations. Transliteration and transcription are also used; while these methods maintain the phonetic form of the neologisms, they also contribute a unique stylistic flavor to the surrounding text. Literal translation, meanwhile, offers the closest formal equivalence to the original. The article describes complex cases of translating authorial lexical neologisms into Polish. The fewest translations of Shevchenko’s lexical innovations were rendered as original neologisms in Polish – successfully created by translator P. Kupryś – which highlights the difficulty of generating neologisms in another language due to the semantic specificity of the originals.