Попереднє дослідження доказів у кримінальному провадженні

Abstract

Статтю присвячено з’ясуванню сутності попереднього дослідження доказів у кримінальному провадженні та висвітленню основних процесуальних і криміналістичних засобів такої діяльності. Наголошено, що опрацювання джерел (носіїв) доказової інформації та отримання від них релевантних відомостей здійснюється суб’єктами доказування як у залі судового засідання (судове дослідження) та і за її межами. Запропоновано відійти від класичного вузького підходу до тлумачення поняття «попереднє дослідження». Аргументовано, що сукупність позасудових неекспертних практичних дій та когнітивних операцій суб’єктів доказування щодо опрацювання джерел (носіїв) доказової інформації, отримання від них і з’ясування змісту відомостей про обставини, що мають значення для кримінального провадження, варто вважати попереднім дослідженням доказів. Визначено об’єкти, суб’єктів та предмет попереднього дослідження доказів, класифіковано таку діяльність за низкою процесуально та криміналістично значущих підстав. Розмежовано попереднє, експертне та судове дослідження доказів. Наголошено, що безпосереднє попереднє дослідження доказів здійснюється шляхом органолептичного сприйняття ознак відповідних первинних джерел (носіїв) доказової інформації, а опосередковане – шляхом ознайомлення з похідними доказами, які несуть відомості про оригінальний об’єкт. Показано, що основним процесуальним засобом попереднього дослідження речей, документів, трупів та комп’ютерних даних є огляд; тіла живої людини – освідування, слідчий експеримент та пред’явлення для впізнання. Наголошено, що ідеальні сліди пам’яті особи досліджуються одночасно із їх збиранням у межах допиту та низки змішаних слідчих (розшукових) дій. Аргументовано, що суб’єкти доказування можуть досліджувати докази й у непроцесуальній формі (за окремими винятками). До форм попереднього дослідження також віднесено ознайомлення з доказами, відкритими іншою стороною в порядку ст.ст. 184, 221, 290 КПК України. Наголошено на перспективності наукової розробки кримінальних процесуальних та криміналістичних засобів судового дослідження доказів. The article is devoted to clarifying the essence of the preliminary examination of evidence in criminal proceedings and highlighting the main procedural and forensic means of this activity. It is emphasized that the processing of sources (carriers) of evidentiary information and the extraction of relevant data from them is carried out by the parties to the proof both in the courtroom (judicial examination) and beyond it. A departure from the classical narrow approach to interpreting the concept of “preliminary examination” is proposed. It is argued that the totality of non-judicial, non-expert practical actions and cognitive operations performed by the parties to the proof, aimed at processing the sources (carriers) of evidentiary information, obtaining and clarifying the content of information about circumstances relevant to criminal proceedings, should be considered as a preliminary examination of evidence. The objects, subjects, and subject matter of the preliminary examination of evidence are defined, and this activity is classified according to several procedurally and forensically significant criteria. A distinction is drawn between preliminary, expert, and judicial examination of evidence. It is emphasized that direct preliminary examination of evidence is carried out through organoleptic perception of the characteristics of relevant primary sources (carriers) of evidentiary information, while indirect examination is conducted by reviewing derivative evidence that contains information about the original object. It is shown that the main procedural means of preliminary examination of physical objects, documents, corpses, and computer data is inspection; of a living person’s body – human body inspection, investigative experiment, and line-up. It is emphasized that ideal traces preserved in a person’s memory are examined simultaneously with their collection during interrogation and a range of mixed investigative (search) actions. It is substantiated that the parties to the proof may examine evidence in non-procedural forms as well (with certain exceptions). Forms of preliminary examination also include familiarization with evidence disclosed by the other party in accordance with Articles 184, 221, and 290 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The article emphasizes the prospects for the scientific development of procedural and forensic means of judicial examination of evidence.