Захист персональних даних в інтернет-просторі та засади контролю механізмів стеження за користувачами цифрових платформ у державах ЄС

Abstract

У статті надається всебічний аналіз правових та інституційних механізмів Європейського Союзу щодо захисту свободи Інтернету як інтегрованого комплексу основних прав – права на приватність, свободи вираження поглядів, доступу до інформації та цифрової рівності. У ній концептуалізується режим цифрових прав ЄС як форма цифрового конституціоналізму, в якому наднаціональне законодавство, судове тлумачення та адміністративне виконання взаємодіють у рамках багаторівневої системи управління. Головною аналітичною проблемою, порушеною в дослідженні, є розрив між нормативною повнотою архітектури цифрових прав ЄС та її нерівномірним впровадженням у державах-членах. Ця розбіжність виникає через відмінності в адміністративному потенціалі, політичній волі та технологічній розвиненості, що разом створюють фрагментовану та асиметричну сферу захисту прав. Методологічно в дослідженні використовується порівняльний правовий, інституційний та системний аналіз для вивчення того, як Загальний регламент про захист даних (GDPR), Закон про цифрові послуги та пов’язані з ними регуляторні інструменти функціонують у рамках національних та наднаціональних структур, що перетинаються. Дослідження показує, що, хоча законодавча модель ЄС є глобально впливовим стандартом управління, заснованим на правах людини, її виконання обмежується процедурними перешкодами, плюралізмом юрисдикцій та зростаючою владою приватних цифрових посередників. Особлива увага приділяється ролі органів захисту даних, координаторів цифрових послуг та судів у формуванні операційної узгодженості регуляторного режиму. У статті стверджується, що нинішня система ЄС відображає складний баланс між захистом прав людини та технологічними інноваціями, проте вона залишається вразливою до непослідовності та регуляторної втоми. Розглядаючи ЄС як лабораторію цифрового конституціоналізму, дослідження підкреслює як трансформаційний потенціал, так і структурні обмеження наднаціонального управління в забезпеченні ефективної реалізації прав людини в цифровому середовищі. The article provides a comprehensive analysis of the European Union’s legal and institutional mechanisms for protecting Internet freedom as an integrated set of fundamental rights – the right to privacy, freedom of expression, access to information, and digital equality. It conceptualises the EU's digital rights regime as a form of digital constitutionalism, in which supranational legislation, judicial interpretation and administrative enforcement interact within a multi-level governance system. The main analytical problem identified in the study is the persistent gap between the normative completeness of the EU’s digital rights architecture and its uneven practical implementation in member states. This discrepancy arises from differences in administrative capacity, political will, and technological sophistication, which together create a fragmented and asymmetrical sphere of rights protection. Methodologically, the study uses comparative legal, institutional, and systemic analysis to examine how the GDPR, the Digital Services Act, and related regulatory instruments function within overlapping national and supranational structures. The study shows that although the EU legislative model is a globally influential human rights-based governance standard, its implementation is limited by procedural barriers, jurisdictional pluralism, and the growing power of private digital intermediaries. Particular attention is paid to the role of data protection authorities, digital service coordinators, and courts in shaping the operational coherence of the regulatory regime. The article argues that the current EU system reflects a complex balance between human rights protection and technological innovation but remains vulnerable to inconsistency and regulatory fatigue. Viewing the EU as a laboratory for digital constitutionalism, the study highlights both the transformative potential and the structural limitations of supranational governance in ensuring the effective realization of human rights in the digital environment.