Старість як багатовимірний концепт: між біологічним, соціальним і культурним контекстами

Abstract

У статті розглядаються біологічні, психологічні, соціальні та культурні аспекти старіння людини, а також сучасні підходи до осмислення концепту «старість» у науковому дискурсі. Підкреслюється, що традиційне розуміння ста-рості асоціюється передусім із фізичними змінами, хворобами та соціальною ізоляцією, тоді як новітні концепції, зокрема «третій вік» і «успішне старіння», акцентують на можливостях самореалізації, активної суспільної участі та творчого розвитку особистості в літньому віці. Окрему увагу приділено філософським вимірам старості, зокрема історичним уявленням про неї в античності, Середньовіччі та епоху Відродження. Аналіз літературознавчої геронтології демонструє, що художні тексти не лише відображають процеси старіння, а й переосмислюють сенс життя, водночас висвітлюючи вплив соціальних і культурних факторів на становище літніх людей. Особливий акцент зроблено на культурній геронтології як міждисциплінарному напрямі, що досліджує, яким чином культурні наративи, мистецькі практики та медіадискурс формують суспільне уявлення про старість і водночас відкривають нові перспективи для її позитивної інтерпретації. У статті також розглядаються соціально-правові та демографічні аспекти старіння, зокрема роль пенсійного забезпечення, медичного обслуговування та соціальної взаємодії у забезпеченні якості життя в пізньому віці. У висновках підкреслюється, що старість є багатовимірним і комплексним феноменом, який визначається взаємодією біологічних процесів, індивідуальних характеристик і соціокультурного контексту. Водночас наголошується на необхідності інтегрованого підходу до її вивчення – не лише як біологічного явища, а й як соціально та культурно значущого процесу. Подальше вивчення старіння має враховувати міждисциплінарний підхід, поєднуючи медичні, соціальні, психологічні, філософські та культурні дослідження, що забезпечить більш повне розуміння цього явища. Поєднання цих підходів дозволяє аналізувати концепт «старість» не як монолітний або проблемний стан, а як динамічне явище. The article examines biological, psychological, social, and cultural aspects of human aging, as well as contemporary approaches to old age conceptualization in the scholarly discourse. It is emphasized that the traditional understanding of old age has been primarily associated with physical changes, illnesses, and social isolation, whereas recent concepts, such as the “third age” and “successful aging,” highlight the opportunities for self-realization, active social participation, and creative development in later life. A particular attention is paid to the philosophical dimensions of aging, including historical perceptions of old age in Antiquity, the Middle Ages, and the Renaissance. The analysis of literary gerontology demon-strates that literary texts not only reflect the processes of aging but also reinterpret the meanings of life while illuminating the impact of social and cultural factors on the condition of older people. A special emphasis is placed on cultural geron-tology as an interdisciplinary field that investigates how cultural narratives, artistic practices, and media discourse shape social perceptions of aging and, at the same time, open up new perspectives for its positive interpretation. The article also addresses the socio-legal and demographic dimensions of aging, including the role of the pension provision, healthcare, and social interaction in ensuring the quality of life in later years. Further study of aging should take into account an interdisciplinary approach, combining medical, social, psychological, philosophical and cultural research, which will provide a more complete understanding of this phenomenon. The combi-nation of these approaches allows us to analyze the concept of "old age" not as a monolithic or problematic state, but as a dynamic phenomenon.