Прокльони як вербальні маркери гніву діалектоносія (на матеріалі закарпатського говору)

Abstract

У статті досліджено склад, семантику й особливості функціонування прокльонів як вербальних мар­керів негативних емоцій діалектоносія. Зокрема, проаналізовано структурні особливості прокльонів у закарпатських говірках; з'ясовано специфіку функціонування різних тематичних груп номінацій у складі прокльонів; розкрито се­мантику й походження специфічних діалектних компонентів вигукових фразем-прокльонів; простежено взаємозв'язок прокльонів із ментальністю та психоемоційним станом діалектоносіїв. Доведено, що потужним комунікативним маркером негативних емоцій у носіїв закарпатського говору є прокльо­ни, абсолютна більшість яких належить до вигукових фразеологізмів. Емоції гніву вербалізують прокльони з біблій­ними, міфічними, метеорологічними, абстрактними та іншими концептами: Бог, чорт, фрас, rута, шл 'ак, біда, кара, грім тощо. За ступенем вияву гніву прокльони можна умовно поділити на легкі, що виражають незадоволення, докір і не пророкують каліцтва чи смерті опонента (це переважно вислови з фаунонімами), і важкі, що демонструють злість і ненависть до адресата мовлення. У компонентному складі прокльонів переважає питома українська лексика (Бог, небо, мара, сонце, пес; покарати, побити, пропасти та ін.), а незначна частина німецьких та угорських запозичень (rалиба, tyma, файr, фрас, шл'ак, франца, трафити) засвідчує специфіку закарпатського говору. За метою висловленої думки проаналізовані прокльони є спонукальними конструкціями й промовляються з від­повідною окличною інтонацією, у якій доволі помітне емфатичне акцентування. Додатковими граматичними засобами вираження спонукальності є частки богдаі, най/ н 'ай, обы / убы / бы та дієслівні форми наказового способу чи дійсного в значенні наказового. Із погляду синтаксичної будови переважають прокльони зі структурою простого двоскладного чи односкладного речення. Оскільки прокльони належать до табуйованих висловів, їх використання доволі обмежене й зумовлене культур­ними, релігійними та індивідуально-психічними особливостями діалектоносіїв. The paper explores the composition, semantics, and functional features of curses as verbal markers of negative emotions in dialect speakers. In particular, it analyzes the structural characteristics of curses in the Transcarpathian dialects; clarifies the specifics of the functioning of various thematic groups of nominations within curses; reveals the semantics and origin of specific dialect components of interjective phraseological curses; and traces the connection between curses, mentality, and the psycho-emotional state of dialect speakers. It has been proven that curses are а powerful communicative marker of negative emotions among speakers of the Transcarpathian dialect, the vast majority of which belong to interjective phraseologisms. The emotion of anger is verbalized through curses containing biblical, mythical, meteorological, abstract, and other concepts such as God, devil,fras, huta, shliak, trouble, punishment, thunder, etc. According to the degree of expressed anger, curses can bе conventionally divided into mild-those expressing dissatisfaction or reproach without wishing harm or death upon the opponent (these are mainly expressions containing animal names)-and strong, which demonstrate anger and hatred toward the addressee. The lexical composition of curses is predominantly native Ukrainian ( e.g., Boh 'God', nеbо 'sky', mara 'phantom', sontse 'sun' ,pes 'dog';pokaraty 'to punish' ,pobyty 'to beat' ,propasty 'to perish, etc.), while а smaller portion of German and Hungarian bonowings (haliba, huta,faig,fras, shliak,franca, trafj;ty) refiects the specificity of the Transcarpathian dialect. In terms of communicative purpose, the analyzed curses are imperative constructions pronounced with conesponding exclamatory intonation, in which emphatic accentuation is quite noticeable. Additional granunatical means of expressing inducement include particles bohdai, nаі / n'аі, оbу / иbу / bу, as well as verb forms in the imperative or indicative used with imperative meaning. From а syntactic perspective, curses most of ten have the structure of а simple two-member or one-member sentence. Since curses belong to the category of taboo expressions, their usage is rather limited and determined bу cultural, religious, and individual psychological factors of dialect speakers.