Незалежна церква як фундамент забезпечення політичної незалежності України

Abstract

Дана стаття присвячена аналізу процесу становлення автокефальної Української Православної Церкви та її ролі у формуванні національної ідентичності та державності України. Незалежна церква виступає важливим соціальним інститутом, що сприяє зміцненню соціальної стабільності, консолідації громадян та підвищенню довіри до державних інституцій. Створення незалежної церкви для нашої країни завжди було і залишається не лише релігійною, а й державотворчою необхідністю, оскільки православ'я є визначальним фактором релігійної ідентичності більшості населення. У дослідженні простежується історія формування Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), яка стала ключовою платформою для досягнення автокефалії та об'єднання православних громад. Важливу роль у цьому процесі відіграв митрополит Філарет, який поєднував релігійні ініціативи з державотворчою стратегією, сприяючи формуванню суспільного запиту на незалежну церкву та консолідації українського суспільства навколо національної ідеї. Водночас, Російська православна церква (РПЦ) мала значний вплив на хід подій, прагнучи зберегти контроль над українським православ'ям та перешкоджаючи об'єднанню православних юрисдикцій. У статті наголошується на важливості взаємодії між державою та церквою: підтримка процесу автокефалії державною владою забезпечила баланс між свободою віросповідання та необхідністю гарантування національної безпеки. Отримання Томосу від Вселенського Патріархату надало Православній Церкві України (ПЦУ) канонічну легітимність і стало вирішальним кроком у забезпеченні духовної незалежності країни та зміцненні її міжнародного авторитету. Автокефалія Українського православ'я стала можливою в результаті складної взаємодії політичних, правових та релігійних факторів. Створення ПЦУ стало інструментом державотворення, сприяло консолідації суспільства, зміцненню національної безпеки та формуванню сучасної української ідентичності, продовжуючи залишатися в динамічній взаємодії з внутрішніми та зовнішніми геополітичними викликами. This article is devoted to the analysis of the process of establishing the autocephalous Ukrainian Orthodox Church and its role in shaping Ukraine’s national identity and statehood. The independent church serves as an important social institution that contributes to strengthening social stability, consolidating citizens, and increasing trust in state institutions. The creation of an independent church for our country has always been and remains not only a religious but also a state-building necessity, since Orthodoxy is a defining factor of the religious identity of the majority of the population. The study traces the history of the formation of the Ukrainian Orthodox Church of the Kyiv Patriarchate (UOC-KP), which became a key platform for achieving autocephaly and uniting Orthodox communities. An important role in this process was played by Metropolitan Filaret, who combined religious initiatives with a state-building strategy, contributing to the formation of public demand for an independent church and the consolidation of Ukrainian society around the national idea. At the same time, the Russian Orthodox Church (ROC) exerted significant influence on the course of events, seeking to maintain control over Ukrainian Orthodoxy and hindering the unification of Orthodox jurisdictions. The article emphasizes the importance of the interaction between the state and the church: the support of the autocephaly process by state authorities ensured a balance between freedom of religion and the need to guarantee national security. The receipt of the Tomos from the Ecumenical Patriarchate granted the Orthodox Church of Ukraine (OCU) canonical legitimacy and became a decisive step in ensuring the spiritual independence of the country and strengthening its international authority. The autocephaly of Ukrainian Orthodoxy became possible as a result of the complex interaction of political, legal, and religious factors. The creation of the OCU became an instrument of state-building, contributed to the consolidation of society, the strengthening of national security, and the formation of modern Ukrainian identity, while continuing to remain in dynamic interaction with internal and external geopolitical challenges.