Правове регулювання конверсії оборонної промисловості у період після воєнного стану через модель технологічного парку

Abstract

У статті досліджено правове забезпечення конверсії оборонно-промислового комплексу (ОПК) України у поствоєнний період (після скасування воєнного стану) через застосування моделі технологічного парку як інструменту структурної перебудови галузі. Актуальність теми зумовлена потребою сталого економічного відновлення, диверсифікації виробництва оборонних підприємств та їх інтеграції у цивільний і dual-use (подвійного призначення) сектори, а також зростанням ролі приватних виробників у виконанні державного оборонного замовлення.Методологічну основу становлять аналіз і синтез, системний та порівняльно-правовий підходи, а також формально-юридичний метод для тлумачення норм, що регулюють інноваційну, промислову й оборонну політику, реформування підприємств ОПК, інвестиційну діяльність, експортний контроль та охорону прав інтелектуальної власності.Обґрунтовано доцільність уточнення поняття ОПК як галузі економіки, що охоплює суб’єктів усіх форм власності, та виокремлення виробничого сектору оборонної економіки як ключового елемента забезпечення сил безпеки й оборони. Доведено, що технологічний парк є «м’яким» правовим механізмом конверсії: він дозволяє зберегти виробничо-науковий потенціал і переформатувати його у кероване середовище для трансферу технологій, комерціалізації розробок, запуску цивільних продуктів, регулювання доступу до технологій і документації, обігу об’єктів інтелектуальної власності та допуску резидентів до інфраструктури.Сформульовано пропозиції щодо створення мережі спеціалізованих оборонно-технологічних парків як територій пріоритетного розвитку та платформ державно-приватного партнерства, орієнтованих на стандарти НАТО й міжнародні ланцюги кооперації. Обґрунтовано потребу вдосконалення механізмів залучення та захисту інвестицій (зокрема страхування воєнних ризиків), розширення можливостей створення спільних підприємств з іноземними партнерами, поширення інвестиційних стимулів індустріальних парків на оборонний сектор, а також модернізації процедур експортного контролю.Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання у нормотворчій діяльності, під час розроблення державних програм відновлення й розвитку ОПК, а також у роботі органів публічної влади з планування конверсії, та у навчальному процесі з адміністративного і господарського права. The article examines the legal support for the conversion of the defense-industrial complex (DIC) of Ukraine in the post-war period (after the abolition of martial law) through the application of the technology park model as a tool for structural restructuring of the industry. The relevance of the topic is due to the need for sustainable economic recovery, diversification of defense enterprises’ production and their integration into the civilian and dual-use sectors, as well as the growing role of private manufacturers in the implementation of the state defense order.The methodological basis is analysis and synthesis, systemic and comparative legal approaches, as well as the formal-legal method for interpreting the norms regulating innovation, industrial and defense policy, reform of defense-industrial complex enterprises, investment activities, export control and protection of intellectual property rights.The feasibility of clarifying the concept of the DIC as a branch of the economy that encompasses entities of all forms of ownership, and the isolation of the production sector of the defense economy as a key element of providing security and defense forces is substantiated. It is proven that the technology park is a “soft” legal mechanism of conversion: it allows to preserve the production and scientific potential and reformat it into a managed environment for technology transfer, commercialization of developments, launch of civilian products, regulation of access to technologies and documentation, circulation of intellectual property objects and admission of residents to infrastructure.Proposals are formulated for the creation of a network of specialized defense and technology parks as territories of priority development and platforms of public-private partnership, oriented towards NATO standards and international chains of cooperation. The need for improving mechanisms for attracting and protecting investments (in particular, insurance of military risks), expanding opportunities for creating joint ventures with foreign partners, extending investment incentives of industrial parks to the defense sector, as well as modernizing export control procedures is substantiated.The practical significance of the results lies in the possibility of their use in regulatory activities, during the development of state programs for the restoration and development of the defense industry, as well as in the work of public authorities on conversion planning, and in the educational process in administrative and commercial law.