Окремі питання застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) за законодавством України

Abstract

Стаття присвячена проблемним питанням застосування Закону України «Про санкції», зокрема застосуванню суб’єктами владних повноважень спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до громадян України (в т. ч. з множинним громадянством) та створених ними в Україні юридичних осіб. Автор аналізує вітчизняні наукові дослідження по даній тематиці, які в цілому негативно оцінюють можливість застосування санкцій щодо громадян України, та актуальні правові позиції адміністративних судів, зокрема Великої Палати Верховного Суду, які навпаки, прихильно ставляться до подібної практики. В результаті автор робить висновок про те, що чинна редакція Закону України «Про санкції» достатньо чітко встановлює, що громадяни України можуть входити до кола підсанкційних осіб виключно у випадках, коли такі громадяни є суб’єктами здійснення терористичної діяльності або коли йдеться про застосування до них санкції у вигляді позбавлення державних нагород. Юридичні особи, зареєстровані в Україні громадянами України, можуть бути піддані санкціям у випадку, якщо їх засновники або кінцеві бенефіціари є нерезидентами України. Водночас, автор відзначає, що позиція адміністративних судів України кардинально відрізняється від вищевказаного підходу. На думку Верховного Суду визначальним для застосування санкцій до певного суб’єкта є не його статус, а здійснення ним діяльності на шкоду Україні чи її громадянам, що передбачена Законом України «Про санкції». Відтак, на думку Верховного Суду не існує обмежень для застосування Закону України «Про санкції» по колу осіб і він у повному обсязі може застосовуватися до громадян України. Для вирішення даної правової проблеми автор пропонує внесення змін до Закону України «Про санкції», відступ Верховного Суду від власної правової позиції або використання зацікавленими особами механізму звернення до Європейського Суду з прав людини.

The article addresses the problematic issues related to the application of the Sanctions Act, specifically the application of special economic and other restrictive measures (sanctions) by subjects of government authority against citizens of Ukraine (including those with multiple citizenship) and legal entities established by them in Ukraine. The author analyzes domestic scientific research on this topic, which generally assesses the possibility of applying sanctions to Ukrainian citizens negatively, and the current legal positions of administrative courts, in particular, the Grand Chamber of the Supreme Court, which, on the contrary, favorably treats such a practice. As a result, the author concludes that the current version of the Sanctions Act clearly establishes that citizens of Ukraine may be included in the circle of sanctioned persons only in cases where such citizens are subjects of terrorist activities or when applying sanctions to them in the form of deprivation of state awards. Legal entities registered in Ukraine by Ukrainian citizens may be subject to sanctions if their founders or ultimate beneficiaries are non-residents of Ukraine. At the same time, the author notes that the position of the administrative courts of Ukraine is fundamentally different from the above approach. According to the Supreme Court, the determining factor for applying sanctions to a particular entity is not its status, but rather its conduct of activities to the detriment of Ukraine or its citizens, as provided for in the Sanctions Act. Therefore, according to the Supreme Court, there are no restrictions on the application of the Sanctions Act to a circle of persons, and it can be fully applied to citizens of Ukraine. To resolve this legal issue, the author proposes amendments to the Sanctions Act, the Supreme Court’s departure from its own legal position, or the use by interested parties of the appeal mechanism to the European Court of Human Rights.