Лемківський діалект як маркер ідентичності в художній прозі Івана Яцканина

Abstract

У статті проаналізовано особливості функціонування лемківського діалекту як ключового маркера національної та культурної ідентичності в художній прозі відомого українського письменника Східної Словаччи-ни Івана Яцканина. Об’єктом лінгвістичного дослідження стали збірки малої прози автора «Усе залишиш» (1990) та «Дерев’яний смуток» (1997). Актуальність розвідки зумовлена необхідністю глибокого вивчення ідіолекту митців, які працюють у чужомовному оточенні, але зберігають ментальний зв’язок із національним мовно-культурним простором. Методологічну основу дослідження становлять описовий, функціонально-стилістичний, структурно-семантичний та соціолінгвістичний методи, а також елементи етимологічного та контекстуального аналізу. У статті окреслено соціолінгвістичний контекст побутування лемківського говору на Пряшівщині, де він, на відміну від польської Лемківщини, зберігся в природному середовищі завдяки відсутності масових депортацій автохтонного населення. Здійснено детальну класифікацію та аналіз діалектних одиниць за мовними рівнями. Виокремлено фонетичні (специфічні рефлекси, змішування сибілянтів тощо), словотвірні та граматичні особливості (енклітичні форми займенників мі, тя, ня, архаїчні форми дієслів, флексії кличного відмінка та ін.). Особливу увагу приділено лексичному рів-ню: проаналізовано тематичні групи слів на позначення архітектури, побуту, одягу, їжі, родинних зв’язків та емоційних станів (сипанець, ґазда, кошуля, банувати тощо). Встановлено, що діалектизми у творчості І. Яцканина виконують не лише номінативну, а й стилістичну та ідентифікаційну функції, виступаючи носіями культурного коду та засобами психологічної характеристики персонажів. Доведено, що лемківський діалект у прозі І. Яцканина є органічною частиною української мовної системи, здатною адаптувати іншомовні впливи (словацькі, угорські), та слугує інструментом збереження історичної пам’яті в умовах глобалізації. This article analyzes the features of the Lemko dialect as a key marker of national and cultural identity in the prose fiction of the renowned Ukrainian writer from Eastern Slovakia, Ivan Yatskanyn. The linguistic study focuses on the author’s short prose collections «You Will Leave Everything» (1990) and «Wooden Sorrow» (1997). The relevance of the research is driven by the need for an in-depth study of the idiolect of artists who work in a foreign-language environment yet preserve a mental connection with their national linguistic and cultural space. The methodological basis of the research consists of descriptive, functional-stylistic, structural-semantic, and sociolinguistic methods, as well as elements of etymological and contextual analysis. The article outlines the sociolinguistic context of the Lemko vernacular in the Prešov region, where, unlike in Polish Lemkivshchyna, it has been preserved in a natural environment due to the absence of mass deportations of the autochthonous population. A detailed classification and analysis of dialectal units by linguistic levels is conducted. Phonetic (specific sound reflexes, mixing of sibilants, etc.), word-formational, and grammatical features (enclitic pronoun forms mi, tya, nya, archaic verb forms, vocative case inflections, etc.) are identified. Special attention is paid to the lexical level: thematic word groups denoting architecture, daily life, clothing, food, family relations, and emotional states (sypanets’, gazda, koshulya, banuvaty, etc.) are analyzed. It is established that dialectisms in I. Yatskanyn’s work perform not only a nominative but also a stylistic and identificational function, acting as carriers of a cultural code and means of psychological characterization of characters. It is proven that the Lemko dialect in I. Yatskanyn’s prose is an organic part of the Ukrainian language system, capable of adapting foreign-language influences (Slovak, Hungarian), and serves as a tool for preserving historical memory under conditions of globalization.