Надзвичайні обставини як підстава формування правопорядку. Практичні аспекти легітимності.

Abstract

У статті досліджується питання взаємозв’язку між обставинами надзвичайного характеру, які існують та розвиваються у дійсності, а також їх здатністю мати вирішальний вплив на зміну та установлення правопорядок у державі, без формального, з дотримання легальних процедур, запровадження надзвичайних правових режимів.Розглядаються підстави та цілі запровадження надзвичайних правових режимів: надзвичайного та воєнного станів. В ході дослідженя визначено, що попри різноманіття обставин, які слугують причинами запровадження, основною метою цих режимів є відновлення правопорядку, вільного від загроз, і повернення стану функціонування та повноважень компетентним органам до попереднього стану. Водночас у статті аналізуються події 2014 року, пов’язані із відновленням Конституції України та припиненням повноважень четвертого президента. З’ясовано, що застосовані процедури ухвалення рішень не відповідали чинній версії Основного Закону. Однак мотиви та обґрунтування цих рішень відображали суспільно-політичну й правову реальність, яка була надзвичайною за своєю суттю, оскільки її легітимність випливала з реалізованого народом права на опір. Будь-які процедурні дії щодо зміни влади, прийняття й підписання законів, після втечі чет-вертого президента Януковича В.Ф., суперечили б статті 6 Конституції України. За таких умов, автор пропонує розглядати події Революції Гідності як стан надзвичайної ситуації, за якого чинна правова система припинила бути орієнтиром для визначення законності дій. Натомість, формально-правовий підхід виконав виключно функцію фіксації зміненого правопорядку. У досліджуваному випадку, воля суверена, хоч формально і закликала до відновлення порядку, водночас встановила його у новому вигляді, не тому, що існував до виникнення надзвичайного обставин.У результаті аналізу зроблено висновок, що, попри відсутність формально оголошеного надзвичайного правового режиму, надзвичайні обставини як обставини дійсності, самі по собі, фактично дозволили змінити організацію публічної влади в Україні. Легітимність цих дій, своєю чергою, сприяла легалізації нового правопорядку. The article examines the relationship between extraordinary circumstances that arise and evolve in reality and their capacity to decisively influence the transformation and establishment of legal order in the state, without the formal implementation of emergency legal regimes in compliance with standard legal procedures.The study explores the grounds and objectives for introducing emergency legal regimes, such as the states of emergency and martial law. It is determined that, despite the diversity of circumstances necessitating their implementation, the primary purpose of these regimes is to restore a legal order free from threats and to return the state of operation and authority of competent bodies to their pre-crisis condition. At the same time, the article analyzes the events of 2014 related to the restoration of the Constitution of Ukraine and the termination of the powers of Ukraine’s fourth president. It is revealed that the decision-making procedures applied during this period did not conform to the then-effective version of the Constitution. However, the motives and rationale for these decisions reflected the socio-political and legal realities, which were extraordinary in nature, as their legitimacy stemmed from the people’s exercised right to resistance.Any procedural actions concerning changes in governance, adoption, and signing of laws after the flight of President Viktor Yanukovych would have contradicted Article 6 of the Constitution of Ukraine. Under such circumstances, the author suggests viewing the events of the Revolution of Dignity as those of an extraordinary situation, during which the existing legal system ceased to serve as a framework for determining the legality of actions. Instead, the formal legal approach functioned solely as a mechanism for documenting the altered legal order.In this context, the sovereign’s will, though formally aimed at restoring order, simultaneously established a new legal order that differed from the one existing before the emergence of extraordinary circumstances.The analysis concludes that, despite the absence of a formally declared emergency legal regime, extraordinary circumstances as real-world phenomena effectively enabled changes in the organization of public authority in Ukraine. The legitimacy of these actions, in turn, facilitated the legalization of the new legal order.