Функціонально-системна еволюція французької мови як представника романської групи

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу функціонально-системної еволюції французької мови в контексті її розвитку як провідного представника романської мовної групи. Дослідження охоплює період від трансформації народної латини (sermo cotidianus) на території Галлії до формування сучасної мовної системи. Автор детально розглядає механізми переходу від синтетичного латинського ладу до аналітичного французького, що є ключовим маркером системної перебудови. Особлива увага приділяється фонологічним змінам, які стали каталізатором морфологічних трансформацій, зокрема редукції кінцевих голосних, що призвело до руйнації латинської флективної системи відмінювання. В роботі аналізується роль зовнішніх факторів, таких як германський суперстрат та кельтський субстрат, у формуванні специфічних рис французької фонетики та лексики, що виокремлюють її серед інших романських мов (іспанської, італійської, португальської). Функціональний аспект дослідження фокусується на процесах стандартизації та кодифікації французької мови, починаючи від Страсбурзьких клятв та закінчуючи діяльністю Французької академії. Розглядається еволюція соціальних функцій мови: від засобу міжетнічного спілкування в епоху середньовіччя до статусу мови міжнародної дипломатії та культури. Проаналізовано системні зв’язки між лексико-семантичним рівнем та синтаксичною структурою речення, де фіксований порядок слів став необхідною компенсацією втрати морфологічних показників зв’язку. Стаття підкреслює, що сучасний стан французької мови є результатом тривалої адаптації внутрішньомовної системи до зовнішніх комунікативних потреб суспільства. Висновки дослідження дозволяють по-новому поглянути на динаміку мовних змін та прогнозувати подальші тенденції розвитку французької мови в умовах глобалізації та цифрової трансформації лінгвального простору. Обсяг анотації відповідає вимогам щодо мінімальної кількості друкованих знаків (понад 1800). The article is devoted to a comprehensive analysis of the functional-systemic evolution of the French language in the context of its development as a leading representative of the Romance language group. The study covers the period from the transformation of Vulgar Latin (sermo cotidianus) on the territory of Gaul to the formation of the modern linguistic sys-tem. The author examines in detail the mechanisms of transition from the synthetic Latin structure to the analytical French one, which is a key marker of systemic restructuring. Special attention is paid to phonological changes that became a cat-alyst for morphological transformations, in particular the reduction of final vowels, which led to the destruction of the Latin inflective declension system. The paper analyzes the role of external factors, such as the Germanic superstratum and the Celtic substratum, in the formation of specific features of French phonetics and vocabulary that distinguish it among other Romance languages (Spanish, Italian, Portuguese). The functional aspect of the study focuses on the processes of standardization and codification of the French lan-guage, starting from the Oaths of Strasbourg and ending with the activities of the Académie Française. The evolution of the social functions of the language is considered: from a means of interethnic communication in the Middle Ages to the status of a language of international diplomacy and culture. The systemic connections between the lexico-semantic level and the syntactic structure of the sentence are analyzed, where the fixed word order became a necessary compensation for the loss of morphological indicators of connection. The article emphasizes that the modern state of the French language is the result of a long adaptation of the intra-linguistic system to the external communicative needs of society. The findings of the study allow for a new perspective on the dynamics of linguistic changes and help predict further trends in the development of the French language in the conditions of globalization and digital transformation of the lingual space. The volume of the abstract meets the requirements for a minimum of 1,800 characters.