Кооперативна стратегія у міжкультурному маритальному дискурсі: комунікативно-прагматичний вимір

Abstract

У статті проаналізовано реалізацію кооперативної стратегії в міжкультурному маритальному дискурсі, який включає передматримоніальний та матримоніальний етапи спілкування. Дослідження охоплює комунікативну взаємодію подружніх пар у міжкультурному маритальному дискурсі, де один з членів пари є представником американської лінгвокультури, а інший – китайської. У процесі взаємодії міжкультурні партнери демонструють певний рівень адаптивності до культури один одного. Це забезпечує ефективне подолання культурних бар’єрів і сприяє формуванню стабільних та гармонійних родинних відносин. Адаптація до культурних відмінностей забезпечує реалізацію превентивної функції, тобто сприяє запобіганню виникнення конфліктів, які можуть бути спричинені несумісністю культурних норм та очікувань. Досліджено взаємодію вербальних і невербальних компонентів комунікації, які в сукупності забезпечують кооперативний характер спілкування. Визначальним чинником успішної взаємодії є здатність партнерів адаптувати комунікативні тактики відповідно до культурного контексту, ситуаційної динаміки та індивідуально-психологічних характеристик один одно-го, що сприяє зниженню комунікативної напруги й забезпечує стабільність і продуктивність міжособистісного спілкування. На передматримоніальному етапі комунікації пріоритетного значення набувають тактики, спрямовані на емоційну підтримку, позитивну оцінку співрозмовника, когнітивне узгодження позицій, культурне саморозкриття, емоційне прийняття, уникнення конфліктів, зняття соціальної напруги та примирення. Ці тактики реалізуються шляхом інтеграції вербальних і невербальних компонентів комунікації. Вербальні компоненти комунікації включають непрямі висловлювання, гумор, позитивні оцінні висловлювання та інші мовленнєві засоби, що сприяють налагодженню міжособистісного контакту. Невербальні компоненти комунікації включають зоровий контакт, міміку, жести, пози та інтонаційні відтінки, які забезпечують емоційну виразність і регуляцію комунікативної взаємодії. На матримоніальному етапі підсилюється роль тактик, спрямованих на прояв турботи, самоствердження, емпатичного залучення, активного запиту зворотного зв’язку та підтримання гармонії у міжособистісних відносинах. Зазначені тактики реалізуються за допомогою таких вербальних компонентів комунікації як емоціно-експресивної лексики, уточнювальних запитань, висловлювань, що сприяють підтримці, а також за допомогою кінесичних, просодичних та проксемічних компонентів комунікації − дотиків, зорового контакту, варіювання просторової дистанції, темпу й тону мовлення. Проведений аналіз дозволяє розкрити динаміку застосування кооперативної стратегії на різних етапах розвитку міжкультурної родинної комунікації, що відображає особливості побудови та підтримки міжособистісної взаємодії в умовах культурного різноманіття.