Мотивна антонімія кохання :: страждання у ліриці Івана Франка: семантико-дискурсний аспект

Abstract

У статті досліджено складні механізми актуалізації мотивної антонімії «Кохання :: Страждання» у ліричному корпусі Івана Франка крізь призму семантико-дискурсного аналізу. Постать українського письменника розглянуто в координатах європейського модернізму межі ХІХ–ХХ століть, де ключовими стають екзистенційні вектори, «есте-тика надлому» та криза ідентичності особистості. Автор обґрунтовує тезу про те, що страждання у Франковій ліриці виступає не просто тематичним тлом чи біографічним відлунням, а фундаментальним структурним антонімічним вузлом та епістемологічним кодом. У роботі застосовано синхронно-міжкультурну парадигму, що дозволило зіставити Франкову модель світосприйняття із творчістю знакових англомовних авторів того часу – Т. Гарді та А. Е. Гаусмена. Доведено, що модерна лірика І. Франка базується на «онтологічній дистанції» між суб'єктом та об'єктом атракції, де біль трансформується у гносеологічний інструмент самопізнання. Особливу увагу приділено збірці «Зів’яле листя», яка аналізується як цілісна «лірична драма» з виразною жанровою дифузією. У дослідженні простежено еволюцію антонімії від елегійного протиставлення у першому «жмутку» до повної абсорбції вітальних сенсів тана-тологічними компонентами у фіналі збірки. Аналіз лексико-семантичних полів виявив конвергенцію температурних (лід, холодне серце) та просторових (прірва, безвість) метафор, що маркують процес петрифікації почуттів та пере-хід від «живого вогню» до «кам’яної душі». Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні лінгво-стилістичного аспекту антонімії як свідомої дискурсної стратегії fin de siècle. Визначено, що поєднання кохання та страждання у Франка створює специфічну «метафізичну пастку», характерну для світогляду людини епохи модерну. Перспективи подальших розвідок автор вбачає у детальнішому вивченні лінгво-синтаксичних структур (інверсій, антитетичних паралелізмів) та когнітивних мета-фор, що вербалізують танатологічні настрої поета, а також у розширенні компаративного аналізу за межі англійського канону. The article examines the complex mechanisms of actualizing the motivic antonymy "Love :: Suffering" in Ivan Franko's lyrical corpus through the lens of semantic and discursive analysis. The writer's figure is considered within the coordinates of European modernism of the late 19th and early 20th centuries, where existential vectors, the "aesthetics of collapse," and the crisis of personal identity become dominant. The author substantiates the thesis that suffering in Franko's lyrics acts not merely as a thematic background or a biographical echo but as a fundamental structural antonymic knot and an epistemological code. A synchronous-intercultural paradigm is applied, allowing for a comparison of Franko's model of worldview with the works of iconic English-speaking authors of that time – Thomas Hardy and A. E. Housman. It is proved that Franko's modern lyrics are based on the "ontological distance" between the subject and the object of attraction, where pain is transformed into a gnoseological instrument of self-knowledge. Particular attention is paid to the collection "Withered Leaves," which is analyzed as a coherent "lyrical drama" with distinct genre diffusion. The study traces the evolution of antonymy from elegiac opposition in the first "bundle" to the complete absorption of vital meanings by thanatological components in the collection's finale. The analysis of lexico-semantic fields revealed the convergence of temperature (ice, cold heart) and spatial (abyss, oblivion) metaphors marking the process of petrification of feelings and the transition from "living fire" to a "stone soul." The scientific novelty of the research lies in highlighting the linguo-stylistic aspect of antonymy as a conscious dis-course strategy of the fin de siècle. It is determined that the combination of love and suffering in Franko's work creates a specific "metaphysical trap" characteristic of the worldview of the modern era. Perspectives for further research are identified in a more detailed study of linguo-syntactic structures (inversions, antithetical parallelisms) and cognitive meta-phors that verbalize the poet's thanatological moods, as well as in expanding the comparative analysis beyond the English literary canon to a broader European context.